ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 2. Про те, як важливо не бути Блеком

31 липня 1976 року

СІРІУС

Гучна музика розпирала будинок. Вичавлювала красиві мозаїчні вікна, билася об дах. Здавалося, що це й не музика зовсім. Здавалося, що будинок кричить, волає від болю.

Сіріус змахнув паличкою, як батогом — і стійку з головами домашніх ельфів розтрощило на шмаття. Ще один змах — і картина іменитого предка вибухнула, залишивши обвуглену пляму на стіні.

— Вау! Ще одна пляма на репутації, матінко! — на всю горлянку прокричав Сіріус, високо кинувши у повітря пляшку коштовного віскі. Більша частина потрапила йому в рот, решта ж пролилася на сорочку й потрапила під комір. Бридко. Не допивши, він із силою запустив пляшку у двері материнської спальні, і бризки товстого скла розлетілися по всьому коридору.

— Твоє здоров'я! — рявкнув він, перекриваючи гуркіт музики, міцно затягнувся і загасив сигарету об найближчий портрет. Зображений на ньому чарівник з криком кинувся геть. — Пішов до біса! — крикнув йому навздогін Блек. — До біса це лайно... — пошепки додав він.

Не далі як сьогодні вранці, риючись у столі матері в пошуках грошей, він виявив лист, на якому значилося: "Сіріусу Оріону Блеку". Роздрукований конверт валявся серед купи старовинного фамільного мотлоху. Папір вкривали плями, якісь незначні записки на пам'ять, опечатані коричневим обідком від кавової чашки. Не вагаючись ні секунди, Сіріус відкрив конверт. З нього він дізнався, що його улюблений дядько Альфард помер ще на початку весни від укусу отруйної тентакули. Не встиг Сіріус як слід переварити цю новину, або хоча б усвідомити, як виявилося, що дядько залишив йому чималий спадок у вигляді родинного особняку Блеків, значущого банківського рахунку і мале-енької виноробні. У своєму листі Альфард (знайомий почерк викликав у Сіріуса печіння десь у ділянці сонячного сплетіння) висловлював сподівання, що коли вже Вальбурга Блек однаково вирішила після смерті передати своє майно молодшому синові, то, напевно, не відмовить своєму бездітному самотньому брату в останньому бажанні та дасть йому змогу забезпечити улюбленого племінника...

Навіть дочитавши листа до кінця, Сіріус усе одно не зміг до кінця усвідомити написане. Дядько Альфард? Його дядько Альфард?

Та ні. Це маячня. Це неправда. Просто не правда і все. Цього не може бути. А те, що в заповіті стоїть печатка і він завірений гобліном-нотаріусом... це теж неправда. Усе неправда.