ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 38. Забагато секретів

Розмерта стояла, спершись на барну стійку, підпирала голову кулачками й нудьгуючим поглядом ковзала переповненим залом.

Сьогодні був, мабуть, найдовший і найнудніший день у її житті.

"Три мітли" були заповнені людьми похилого віку та школярами, а з цікавих, молодих і неодружених була тільки невеличка компанія мисливців у кутку, але вони були так зайняті бесідою та гарячим грогом, що не звертали на Розмерту жодної уваги...

— Одне вершкове пиво, будь ласка! — бородатий чарівник був так зайнятий своєю газетою, що навіть не глянув на барменшу. Розмерта невдоволено грюкнула на стійку кухоль пінистого напою, чарівник забрав замовлення і пішов, а Розмерта повернулася в початкове положення і солодко зітхнула, глянувши на плечисту фігуру одного з мисливців. Зараз він сидів спиною до неї, але Розмерта знала, що в нього рудувате волосся, потужна щелепа, світлі очі та...

Немов відчувши її погляд, мисливець встав, відсунув стілець, розвернувся і пішов між столиками. Розмерта пожвавилася, машинально поправила волосся, викочуючи колесом свої — дай Мерлін кожній — груди. Мисливець ледь усміхнувся, глянув їй в очі і... звернув у туалет.

Розмерта сердито фиркнула, відвернулася, шльопнула на стійку пошарпаний дамський романчик "Небезпечний мисливець" — останній із серії дамських романів Ріти Скітер, що вийшов слідом за гучними книжками "Аромат Амортенції" і "Салазар Пристрасний", і втупилася в книжку. Робити все одно не було чого, тож вона занурилася в читання.

"Його тріпотливий велетенський снітч пурхав поруч із її розпаленим тілом, бажаючи бути полоненим. І тоді Сільвія схопила його, схопила з усією гарячністю, що кипіла в її саламандровій крові, з жадібністю обхопила пульсуючу плоть гарячими губами. Джильберт застогнав, як поранений штирехвіст і..."

Дзенькнув дверний дзвіночок. Розмерта машинально підвела погляд і побачила, що до корчми увійшов новий клієнт — високий гарний хлопець у шкіряній куртці.

Її нудьгу як рукою зняло.

Ось, хто завжди першим ділом дивиться на неї!

Ось, хто ніколи не пройде повз!

І точно — окинувши зал побіжним поглядом, Сіріус розгледів її, посміхнувся так, що, напевно, на нього запали одразу всі, хто сидить за столиками, школярки, і попрямував до неї, Розмерти!