ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 59. Колискова для вовка

Місяць (і ще трішки) потому.

— ...і ось ми знову повертаємося на поле після реклами! Для тих радіослухачів, які тільки-но налаштували нашу хвилю, нагадую, що з вами ваш вірний і беззмінний спортивний коментатор — Фабіан Пруетт...

— ... а також його блискучий напарник — Гідеон Пруетт! І ми вітаємо вас у школі чаклунства і чарівництва Гоґвортс, на третій грі сезону, матч Гриффіндор — Хафелпаф!

Після цих слів стадіон вибухнув оплесками, радісними вигуками та плесканнями петард. Шкільний оркестр вибухнув тушем. У клубах різнобарвного диму і цілому морі строкатих курточок то тут, то там лунало левове гарчання або борсуче фиркання. Учні обливалися вершковим пивом, обсипалися горішками та бобами "Берті", реготали, чіплялися один за одного, махали прапорами й махали гравцям, які зі свистом пролітали повз трибуни. Зрідка було чутно істеричні крики шестикурсниць: "Джеймс, Джеймс!". Або "Майлз!", або "Сіріус, ти бачила, це Сіріус!". І над усім цим раз у раз золотом розливався гул гонгу, що сповіщав про черговий гол.

День для матчу видався просто чудовий.

Уперше за довгий час небо над долиною сяяло блакитною чистотою й піднялося так високо, що здавалося, ніби голоси братів Пруетт розносяться далеко над крихітним строкатим стадіоном, аж до гір і навіть далі. Сонце світило так яскраво, що всі з незвички мружилися і морщили носи, а гравці раз у раз закривалися від нього рукою. Але навіть це не могло зіпсувати того яскравого, цукерково-святкового настрою, що заволодів школою, щойно її учні прокинулися й побачили за вікном не стіну зливи чи мокрого снігу, а косі промені першого справжнього тепла.

А зараз цей настрій перекинувся на стадіон і зіткнувся в ньому, як у чашці.

Гра була запекла.

Хафелпаф був явно налаштований на перемогу і закочував один м'яч за іншим. Хафелпафці ледь не плакали від радості, грифіндорці теж готові були розревітися, але з іншої причини. Дірк Крессвелл, який здорово схуд і ослаб після хвороби, пропустив уже двадцять голів, тоді як його команда забила лише п'ять. Ситуація загострювалася, Дірк страшенно переживав і злився, через що пропускав усе нові й нові м'ячі. До того ж після двадцятого капітан зробив йому зауваження ("Чорт забирай, Крессвелл, пропустиш ще один, і клянуся, я тебе вдарю цією битою! Зберися!"), Крессвелл остаточно розпсихувався і ледь не пропустив двадцять перший. На щастя, йому вдалося якимось дивом перехопити хитру подачу в найостанніший момент, і навіть не звалитися з мітли.