ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 57. Скелети в шафі. Частина 1

Їх викинуло на узліссі Уілтширського лісу.

Такого похмурого і гнітючого місця Джеймсу ще не доводилося бачити. Здавалося, що в незапам'ятні часи в цьому лісі трапилася страшна пожежа, або якась інша хрень, через яку життя і радість згинули звідси назавжди. Дерева були скорченими й чорними, слизькими, наче вкритими слизом. Повітря — задушливим і підозріло теплим для середини зими, рівно, як і земля, не зворушена снігом. Замість снігу по ній тек густий, липкий туман, народжений у темряві між деревами. Ця темрява здавалася щільною, немов із неї ось-ось могла протиснутися якась нечисть...

Напевно, у такому лісі й народилися перші дементори. Навіть дивно, що Малфої, ці любителі помпезної розкоші й чистоти, вирішили побудувати свій дім у такому гидкому місці...

— Звідки ти знаєш, куди нам іти? — сварливо запитав Снейп у Роксани, коли вони рушили в дорогу через ліс. Йшли тихо, намагаючись не зачіпати дерева, з яких час від часу капала якась погань. Зрідка в темряві поруч із ними лунав писк — диявольські пастки вже відчули їхню присутність, але всі четверо висвітлювали землю чарівними паличками, тож коріння не наважувалося підібратися близько і просто супроводжувало їх на віддалі. — Не схоже, щоб тут були вказівники. Ти впевнена, що правильно задала напрямок? — Снейп сіпнувся і вказав запаленою паличкою вбік. Коріння тут же з хлюпаючим звуком втягнулося в ґрунт.

— Я часто тікала сюди в дитинстві, — після паузи відгукнулася Малфой. Вона йшла першою, Снейп ішов за нею і раз у раз нервово озирався. — Звідси до будинку зовсім недалеко.

— Фуф, чорт забирай, тут спекотно, — поскаржився Джеймс і зняв капюшон. — Тут має бути так спекотно? Я думав диявольські пастки не виносять тепло.

— Тут діють спеціальні чари. Вони підтримують температуру, щоб узимку ґрунт не замерзав, а влітку не засихав і не згорав, — Роксана відкинула капюшон, і її білосніжне волосся злегка засвітилося в темряві. — Силки не люблять тепло, але люблять... вологу.

Раптово десь нагорі хруснула гілка. Усі машинально підняли палички, але це була всього лише ворона. Роксана насупилася і раптом згадала щось, але було вже пізно. Машинально піднятих паличок і кількох секунд абсолютної темряви вистачило, щоб із землі зі свистом вилетіло коріння, обплутало ноги Роксани й з мерзенним звуком втягнуло її в рихлий жирний ґрунт до самих колін. Роксана скрикнула, на мить усе змішалося, але Снейп, що стояв до неї ближче за всіх, майже одночасно з корінням обхопив Роксану поперек тулуба і не дав рослині потягти її цілком. Джеймс і Сіріус тієї ж секунди вихопили палички. Обпалене, порване коріння відпустило Роксану і всмокталося в землю. Снейп допоміг Роксані випростати ноги із землі. Тримаючись за його руку, вона встала, гидливо обтрушуючи грудки бруду, але не встигли всі оговтатися, як раптом Сіріус налетів на Снейпа і штовхнув його в груди.