ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 66. Пустощі, дурниці та замах на вбивство

— Джекілл? Джекілл — цей монстр?!

Джеймс валявся на животі на своєму зім'ятому ліжку, в самих лише джинсах, увесь у підручниках і фантиках з-під цукерок, і дивився на Ремуса так, наче той оголосив, що Хвіст став балериною.

— А що, по-твоєму, це неможливо? — Ремусу чомусь дуже хотілося, щоб Пітер перестав так голосно чавкати тягучкою в нього за спиною.

— По-моєму, ти головою тріснувся, Лунатик, — співчутливо сказав Джеймс, розсіяно чухаючи гострим кінчиком пера роздратування, яке залишилося в нього на щоці після гоління. — Або перевчився, — він вказав пером на Сіріуса, привертаючи його увагу. — Мені ось теж... чуєш, Волоцюго, кажу, мені ось теж сьогодні наснилося, що Слизоріг перетворився на моржа-вбивцю і лупить мене ластами, поки я намагаюся зварити зілля. Але це ж не означає, що він — монстр.

Сіріус сипло засміявся, димлячи сигаретою. Він сидів на підвіконні біля навстіж розкритого вікна, у розстебнутій сорочці та з зібраним у хвіст волоссям. Спека для середини травня стояла нестерпна, але він усе одно курив.

— Подякуй, що він не намагався тебе відтрахати, Сохатий, — М'яколап примружився, затягуючись. — До речі, ви знали, що в моржів у члені є кістка?

— Та ну? — здивувався Джеймс.

Бродяга промичав щось стверджувальне.

— А якщо зламається? — стурбовано запитав Пітер, але на нього ніхто не звернув уваги.

— Маячня, мені це не потрібно, — Джеймс знову уткнувся в підручник. — З кістяним хером у квідич не пограєш.

— А ти використовуй його як биту?

— Моржам пощастило, що вони не грають у квідич, — ввернув Хвіст, але знову безуспішно.

— Чому, Слизоріг же грав, — кинув Сіріус, і вони з Джеймсом заіржали.

— Можна ми повернемося до Джекілла? — трохи роздратовано попросив Ремус і хлопці слухняно заткнулися. — Сохатий, я нічим не тріснувся, я вже давно про це думаю. Останнім часом він явно нездоровий, і гірше йому завжди стає наприкінці місяця, якраз перед повним місяцем! І ще, я довідався, всі ті, хто ходив до нього на прийом, поговорити, у підсумку потрапляли в ліс!

— Збіг, — протягнув Джеймс. Сіріус кинув на нього погляд. Він усе це вже чув, але не хотів заважати Лунатику, зрештою, це — його ідея.