ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 49. Велика і жахлива Хрінь

Глава присвячується Майї Черемновій.

Мародери

— Як на мене, так усе це якась моторошна хуїта, М'яколап.

Вони сиділи на оглядовому майданчику Астрономічної вежі. Темно було як у вибухопотама в дупі. Сіріус сидів на підлозі біля стіни й курив. Джеймс — на самому краєчку майданчика, звісивши долілиць ногу, і перекидав з однієї руки в іншу снітч. М'ячик терпів і навіть не намагався полетіти. За майже п'ять років у руках Сохатого він усякого натерпівся. Тепер Джеймс нашпигував його атмосферними чарами й м'ячик був гарячим, як із печі.

Час наближався до півночі. Джеймс і Сіріус чекали Хвоста, щоб нарешті розпочати перший етап Диверсії. Хвіст запізнювався, майданчик продувало з усіх боків і, щоб трохи зігрітися, вони потроху пили вогневіскі з пляшки з написом "Йогурт".

— Не може бути, щоб не було жодного засобу, — поморщився Джеймс, повертаючи флягу Сіріусу. — Він прямо так і сказав?

— Так і сказав.

Учора вночі Сіріус розповів Джеймсу все, що дізнався від Джекілла. І все одно запізнився — Дамблдор зробив оголошення за вечерею і тепер уся школа була в курсі. А невдовзі після того, як Сіріус розповів усе Джеймсу, ефір "Луни Мерліна", яке за звичкою щовечора слухала вся вітальня, завалився під натиском Темної піратської хвилі. Як це вже було одного разу, теплої серпневої ночі, з приймача раптом вирвався крижаний, металевий голос, почувши який, переполошилася разом уся вітальня. Усі кинули свої справи, нагорі грюкнули двері, на сходах зазвучали кроки, увесь Грифіндор стовпився навколо столу, на якому стояло радіо. І не тільки Гриффіндор, чарівники по всій країні, у всіх будинках зібралися навколо своїх приймачів, щоб разом зустріти черговий удар.

— ...і тим, хто встане на моєму Шляху, не буде милісті, — говорив Волдеморт у дзвінкій тиші вітальні. — У моєму новому світі не буде місця бруднокровій загрозі. Не буде місця жадібним, жадібним маглам. Не буде зрадників чистої крові. Я казав вам, що кров поллється вашими вулицями, якщо ви будете мені заважати. Знайшлися дурні, які мені не повірили. І тепер я, як милосердний цілитель, пущу кров чарівній спільноті, щоб врятувати її від чуми, що насувається. Після недовгої слабкості вона одужає і повстане чистішим і міцнішим, ніж будь-коли....