ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 18. Забагато фарби

ДІВЧАТА

— Для кого це вона так чепуриться? — грайливо поцікавилася Марлін Маккінон, натягуючи колготки й дивлячись на Лілі, яка весь ранок провела у ванній, а тепер не відходила від дзеркала.

— Не знаю навіть, — протягнула Аліса Вуд, танцювальною ходою проходячи повз Лілі. На ній був рожевий банний халат, волосся було замотане рушником. — Не може бути, щоб для Джеймса Поттера! — з жахом прошепотіла вона.

— Не може бути! — підхопила Марлін. — Він же бовдур і тупак! Він Лілі зовсім не подобається! Ні!

— Це він тобі подарував? — Аліса вказала гребінцем на скуйовджений неохайний букетик польової живності в склянці води в Лілі на тумбочці.

— Ні, Алісо, ну що ти! — веселилася Марлін. Вони з Алісою кілька років чекали цієї можливості. — Джеймс Поттер такий неотесаний і грубий, він не міг подарувати Лілі квіти!

Аліса розсміялася.

Лілі цокнула язиком і посміхнулася, відвертаючись від дзеркала.

— Відчепіться, а?

— О-о-о-о! — протягнули подружки, оцінивши її ретельний акуратний макіяж і зачіску.

У всьому світі не було місця кращого і яскравішого, ніж грифіндорська спальня для дівчаток. Тут ніколи не можна було побачити розкиданих абияк речей, брудних шкарпеток, скуйовджених ліжок і обгорток з-під солодощів. Наявність чотирьох дорослих дівчат передбачала чистоту, порядок, запашність і лякаючу суміш цінних дрібниць. Саме тому в цій спальні всюди поблискували флакони парфумів, на тумбочках і комодах виблискувало розкидане намисто, сережки та фенечки, обідки, прикраси для волосся та інші дрібнички, що за шість років скупчилися в загальне Ельдорадо — достатньо було лише вранці попередити, хто забрав яку помаду, шпильку чи шарфик. Нудні шкільні ліжка тут були завалені розсипом різноколірних подушок, м'яких іграшок (найбільшою була іграшка Марлін — гігантський плюшевий пес, що сидить біля її ліжка й охороняє їхній спокій ночами), а стіни над ліжками були обліплені шестирічним збором прихильностей — від цнотливих сімейних знімків до плакатів напівголого Мирона Вогтейла. Найбільший плакат соліста "Диких сестричок" висів над ліжком Маккінон і був щедро всипаний відбитками червоних жіночих губ — результат одного досить-таки божевільного дівич-вечора на п'ятому курсі.