ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 68. Ніч святого Лепрекона

Ніколи ще в школі Гоґвортс не панувала така моторошна, така тривожна тиша, як тієї жахливої ночі.

Замок спав і здавався чорною брилою на тлі нічного неба. Світло горіло лише у двох місцях — у лікарняному крилі та директорському кабінеті. Блідий і змарнілий Дамблдор стояв біля вікна, заклавши руки за спину, і дивився, як світлішає горизонт.

Пролунав стукіт у двері.

Дамблдор озирнувся.

Професор Макґонагал обережно відчинила двері. Вона виглядала ще більш втомленою і похмурою, ніж дві години тому, коли викладачі тільки-но дізналися про трагедію, що трапилася.

— Ви не спите, професоре? — запитала вона надтріснутим голосом.

— Боюся, сон мене покинув і надовго, — похмуро сказав Дамблдор, і його голос виявився міцнішим. Він відвернувся від вікна і попрямував до свого столу. — Прошу вас, професоре Макґонагал, проходьте.

Професорка зі зітханням зачинила двері, що тихенько скрипнули, пройшла вглиб кабінету і втомлено опустилася в крісло біля директорського столу. Тиша, що стояла тут, немов тремтіла від відлуння криків і суперечок, що нещодавно лунали тут, між викладачами, аврорами і кількома вкрай неприємними особистостями.

— Ці люди вже поїхали, я сподіваюся? — запитала професорка Макґонагал, беручи з рук директора чашку чаю з екстрактом перцевої м'яти — щоб трохи заспокоїти нерви після жахливої ночі.

— О так, — Дамблдор поставив на підставку чайник із набору, який доктор Джекілл презентував йому на Різдво, — білий із синіми феніксами. — Професор Слизоріг особисто проводив їх до воріт.

— Хвала Мерліну, — пробурмотіла Макґонагал, підносячи чашку до губ.

Приблизно о першій годині ночі, тобто, години дві тому, до кабінету професора Слизорога прибігли домашні ельфи, які тремтять з голови до ніг, і повідомили, що у вітальні Слізерина лежить труп Генрі Мальсібера. Насамперед необхідно було повідомити директору, але того знайшли з величезними труднощами, тільки коли хтось з аврорів прибіг у крило за мадам Помфрі. Виявилося, директор і професор Макґонагал уже там, розмовляють з ученицею, яка прокинулася. Новина шокувала присутніх, мадам Помфрі скрикнула й розбила пляшечку з лікувальним зіллям, а Макґонагал повільно осіла на найближче ліжко, вчепившись рукою в спинку.