ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 55. Safe and Sound

Час давно перевалив за північ, але маленький натовп біля дверей Крила і не думав розходитися.

На багатьох із присутніх усе ще красувалися паперові ковпачки та залишки святкового серпантину. Деякі учні сиділи на підвіконні, деякі ходили коридором взад-вперед, зрідка зупиняючись біля дверей і намагаючись почути, що відбувається всередині. За кілька хвилин після того, як Джеймс і Сіріус буквально на руках внесли Лілі в крило, з'явилася Макґонагал — у халаті й нічній шапочці. У той момент навіть Медуза Горгона здалася б безневинною овечкою поруч із професором трансфігурації. Здавалося, ще трохи й Макґонагал перетвориться на символ свого факультету. Їй навіть не довелося сповільнювати крок — при її наближенні натовп злякано розступився, професорка відчинила двері Крила, Аліса Вуд горобчиком стрибнула слідом за нею до Крила, двері оглушливо зачинилися і не відчинялися ось уже двадцять хвилин.

Біля Крила зібралися найбезстрашніші. Решта з криками й вереском розбіглися по спальнях, коли Джеймс з моторошним криком "М'ЯКОЛАП!" вивалився з кімнати нагорі, утримуючи майже у висячому положенні білу, мов крейда, Лілі, в якої з носа йшла кров. Обличчя в усіх присутніх були похмурі й сумні, а коли хто-небудь переглядався, то до цього домішувалося ще й неясне почуття провини. Ніхто не сумнівався, що якби не вечірка, яку вони вирішили влаштувати потайки, нічого цього б не було.

Тиша згущувалася як остиглий джем. Хотілося спати, але ніхто не розходився. На протилежній до крила стіні загрозливо ворушився й клацав гігантський механізм — головний шкільний годинник.

Роксана придушила позіхання і привалилася до краю вікна, обхопивши себе руками. Ремус, що міряв кроками коридор, саме наблизився до дверей Крила і завмер як укопаний, бо в цю мить з-за них раптом знову пролунали відгомони чергового вибуху вулкана Макґонагал:

— ...МОГЛО СПАСТИ НА ДУМКУ ВЛАШТОВУВАТИ ЯКЕСЬ ТАМ СВЯТО В ТАКИЙ МОМЕНТ?!

Ремус насторожено переглянувся з близнюками.

— ... я звертаюся до вас, Поттер, тому що ви й тільки ви відповідальні за те, що сталося!

Макґонагал вирувала. Джеймс і Сіріус стояли перед нею як першокурсники, мовчки й покірно опустивши голови. Лілі, вже переодягнена медсестрою в сорочку, лежала на лікарняному ліжку. І без того бліда, тепер вона здавалася зовсім білою і була така слабка, що не могла навіть руку підняти. Мадам Помфрі, змучена роботою, але стійка й зібрана, стояла над нею й зосереджено відміряла дозу кровозаспокійливого зілля.