ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 72. Епілог

Пройшов місяць...

Поділ чорної мантії, м'яко шарудячи, ковзав у високій смарагдовій траві. Між полами миготіли прості, чорні шкільні черевики.

Лілі Еванс одягла на голову загострений капелюх чарівниці, зі звисаючим набік червоним пензликом, озирнулася, почувши знайомі голоси, і лагідно посміхнулася.

Троє з Мародерів, уже в мантіях і капелюхах, ішли до неї, дуріючи на ходу і намагаючись збити один з одного шапки. Настрій у них був чудовий.

Ну ще б пак! Сьогодні їм мали вручити дипломи про закінчення школи Чаклунства і чарівництва, а ввечері на всіх чекав випускний бал. Рік видався таким важким і багатим на випробування, що, здається, все на світі віддав би, щоб він швидше закінчився. Але радість цього дня була якоюсь сумною. А смуток — радісним. Марлін Маккінон, уся в золотистих локонах, уже двічі бігала до дзеркала в туалеті, наново нафарбовувати очі, і жалілася, що сльози в неї — від того, що у Великій Залі за сніданком надто сильно пахне парфумами. До речі, Макґонагал, яка з нагоди свята вбралася у свою найкращу, червону мантію, мала таку саму відмазку.

І в усіх інших. Сміх і сльози. Сльози та сміх.

Такий уже видався день.

— Усі готові до вручення дипломів? — запитала вона, щойно Мародери наблизилися. Ремус являв собою приклад ідеального з усіх боків студента: доглянута мантія, сорочка і краватка, капелюх рівно сидить на світлій голові. Пітеру явно була замала мантія. Ну а Джеймс... Джеймс залишався собою. Його капелюх чарівника сидів навиворіт, і навіть прийдешнє Вручення Дипломів не змогло завадити йому вдягнути яскраво-червоні кеди. Хіба що значок старости в нього на грудях яскраво спалахував золотом, ловлячи сонячні промені.

— Якщо Макґонагал ще раз змусить нас провести репетицію, присягаюся Мерліном, я позичу в Хагріда Ікла і випадково залишу в її кабінеті!

Хлопці засміялися, Ремус дав Джеймсу п'ять.

— І що ви знову зробили? — підозріло запитала Лілі, усміхаючись і мружачись від яскравого сонця і киплячої навколо зелені. — Давайте, зізнавайтеся, поки я ще можу забрати у вас бали.

— Ми не могли проґавити нагоду востаннє приліпити Нюніусу папірець "Штовхни мене", Еванс, — задоволено повідомив Джеймс, хапаючи Лілі за талію і дзвінко цілуючи в щоку.