ДНІ МАРОДЕРІВ

Розділ 53. Чоловічий вчинок

За кілька днів Ремуса виписали з лікарняного крила.

Усі його рани до того моменту вже затягнулися, лише кілька слідів на щоці, зап'ястях і шиї нагадували про те, що трапилося. На грудях і спині теж додалося кілька шрамів, але до них Ремус звик і давно перестав їх рахувати. Він почувався цілком здоровим, хоча й страшенно втомленим, але йому не хотілося сидіти на шиї в мадам Помфрі, яка й так збивалася з ніг, доглядаючи за жертвами прокляття. Їх, на жаль, теж не ставало менше. Навпаки, епідемія загніздилася в Гоґвортсі. Ремус пам'ятав, скільки галасу й жаху спричинив перший хворий. Тепер же хвороба висмикувала щодня по двоє-троє людей. І з кожним справлялася по-різному. Дірк Крессвелл, який захворів майже тиждень тому, тримався, сердився і щодня вів на своєму ліжку невидимий бій із прокляттям. А от рейвенкловка Майзі Еверхарт не протрималася й двох діб — померла від втрати крові в лікарні святого Мунго...

Через те, що в крилі лежали хворі, Лілі не могла зайти й провідати його. Зате приходили Мародери. Ремус малодушно прикидався сплячим щоразу, як вони заглядали. Простотому, що не знав, що їм сказати, як виправдатися. Він із жахом чекав того моменту, коли після всього, що сталося, доведеться подивитися Джеймсу і Сіріусу в очі. І пакет із "Солодкого королівства", що стояв на його тумбочці поруч із лампою, теж не давав влягтися розбурханій совісті.

Йому було соромно перед ними.

О, Боже, як же йому було соромно.

Так не було соромно ще ніколи й ні перед ким.

У той момент, коли він серйозно повірив, що його родичі ось так просто взяли й убили Сіріуса, з очей Ремуса начебто зірвали невидимі окуляри, заповнені вогнями Бурштинової ночі. Він згадав, що означає бути чудовиськом. Занурився в це лайно з головою і зрозумів, що більше йому цього зовсім не хочеться. Можливо, якби поруч був Сивий, він би наповнив його голову маячнею про велич, борг та іншу нісенітницю.

Але його поруч не було. І добре.

Ремусу дуже хотілося, щоб усе нарешті повернулося на свої місця. Щоб усе стало як було. Але він був зовсім не впевнений, що й іншим цього хочеться.

Ремус переодягнувся в чистий одяг, перед тим, як піти, потиснув руку Дірку і, переконавшись, що мадам Помфрі все ще сидить у себе в кабінеті, зазирнув за ширму до Марлін.