Розділ 22. Вовча ягода

33 2 2
                                    


Понеділок почався для Ремуса з тихого стуку у вікно.

Дощ за ніч перехворів на моторошну грозу, і тепер мляво мрячив мерзенною осінньою застудою. Небо було темним, похмурим — жодного натяку на ранок.

Джеймс, як завжди, спав, розкинувшись так, що і подушка, і ковдра валялися на підлозі, а сам він обіймався з порожнім матрацом. Пітер, навпаки, сопів, зарившись у подушку і закутавшись у ковдру по саму маківку. Постіль Сіріуса була акуратно застелена. Її явно не торкалися. Схоже, М'яколап так і не повернувся після вчорашнього побачення

Ремус потягнувся і глянув у вікно. На кам'яному підвіконні під струменями води сиділа маленька сова й невідривно дивилася на нього великими круглими очима.

Він схопився.

Птах виявився дуже сердитим через те, що довелося так довго чекати під дощем. І коли Ремус простягнув до нього руку, він насамперед міцно вчепив його за палець, і тільки потім стрибнув у кімнату.

Ремус добряче витер птаха рушником, поки він не перетворився на велику пухнасту кулю. І тільки коли пір'я висохло, він нарешті отримав свій лист.

Пергамент зовсім промок, і щоб дізнатися бодай ім'я відправника, Ремусу довелося доволі довго витягати з паперу воду.

Лист був від батька.

І було в ньому всього два рядки:

"Ремус! До мене дійшли чутки. Ця жінка небезпечна. Я хочу, щоб ти негайно повернувся додому. Тато".

Як завжди — коротко і по суті, але Ремус усе одно відчув, яка хвиля занепокоєння виходить від сирого паперу. Не зволікаючи ні хвилини, він узявся за відповідь.

"Дорогий батьку! Я почуваюся чудово. Хвороба майже не дає про себе знати. Ніхто нічого не дізнається. Прошу тебе, не вір усім цим чуткам. Зі мною все буде гаразд. Ремус"

Перед відправленням він нагодував сову крекерами, прив'язав листа до її лапки й зачарував пір'я так, щоб дощ їх не торкався. Так вона принаймні дістанеться до дому суха.

Сова полетіла, і він дивився їй услід, сидячи на підвіконні, доки крилатий силует не зник з очей.

Чи був він сам упевнений у тому, що сказав батькові?

Ні.

Чи так у нього все добре?

ДНІ МАРОДЕРІВWhere stories live. Discover now