Доповідаю вашій величності: тиран вміє читати думки

РОЗДІЛ 64. Гаразд, я забираюсь, бувайте

Фен Чан'є, який знову почув її голос: "...... Чжу Ухуань! Поверни мені мій сумний настрій! Я тут зараз страждаю, а ти збоку розмірковуєш, як утекти з палацу й гуляти по всьому світу! З твоїми вибриками хіба я можу думати про печаль? Хочеш гуляти? Ха, хіба що через мій труп!

Імператор злісно прибрав пальці з лоба й скоса зиркнув на Чжу Ухуань.

— Системо, ти глянь, глянь! — негайно закричала дівчина, відчувши його погляд. — Знову зиркнув на мене! Уже двічі! Ясно, як Божий день, шо це він сам допік матір, проте чогось глипає на мене! Я дратую людей, дотримуючись міри, а не тупо пру напролом як він!

Фен Чан'є втомлено дивився на імператрицю-вдову.

Гаразд, він тупий. Він не сперечатиметься. Але стосовно щойно сказаного Чжу Ухуань системі: якщо він дізнається про зв'язок Чжу Хуайніна з матір'ю, то отруїть генерала — він має висловитися на свій захист. Зараз він уже знає про це, але геть не збирається труїти генерала. Чжу Хуайнін...

Фен Чан'є, прищуривши очі, згадував картину першої зустрічі з красивим генералом. Мужній, ставний, вродливий. І хоча від його постаті так і віяло бойовим запалом та аурою смерті від убивства тисяч ворогів, Чжу Хуайнін був на диво лагідним. Генерал нагадував гігантську височенну гору — величну і надійну; він нагадував сонце високо над обрієм — тепле і сліпуче.

Немає нічого дивного в тому, що такий чоловік викликав симпатію. Він не вбиватиме генерала тільки через те, що одна ненормальна жінка ніяк не може його забути. Навіть якщо ця ненормальна — його мати.

Імператор задумливо глянув на Чжу Ухуань. Чесно кажучи, він стоїть дуже далеко від слова "тиран", коли перебуває поза стінами уряду... Він розсудливий, справді.

Дуже швидко прибув придворний лікар. Те, що він сказав після того як злякано поміряв пульс імператриці-вдови, нічим не відрізнялося від слів учорашнього лікаря: гнів атакував серце, не витримала потрясіння й зомліла.

Після двох епізодів млості поспіль імператриці належить добре відпочити у спокої, вчасно приймати ліки та більше не переживати потрясінь.

Потім лікар обережно зробив імператриці акупунктуру. За мить повіки жінки затремтіли.

— Ваша величносте, підданий поставив імператриці дві голки. ЇЇ величність скоро прокинеться, — шанобливо мовив придворний лікар, виймаючи срібні голки.