Я ніколи не рятувала тебе...

12

Знову звернувши на нього цей ласкавий погляд, губи Алея самі по собі виплюнули ще одне запитання.

— Які у нас були стосунки в минулому?

—...На сьогодні досить запитань. Я відповідаю лише на одне.

Офелія говорила безтурботно, але чоловік помітив. Вона була дуже збентежена.

Причина, чому дівчина уникала запитання, полягала в тому, що... вона русалка.

Він якимось чином отримав потрібну відповідь на запитання, яке його так цікавило, але Офелія, здавалося, була оповита ще більшою кількістю таємниць. Алей дуже не сподобався такий прогрес.

Іноді йому здавалося, що цей туман розсіюється, але потім знову повертається. Його непокоїла двозначність усього цього. Щоразу, коли їхні погляди зустрічалися, її брови насуплювалися.

Він не хотів зустрічатися з Офелією в такому стані. Однак принцеса була його начальником. Навіть якби вони не були пов'язані через пошуки його спогадів, то все одно продовжували б зустрічатися через службові справи.

На щастя, більшість скарг, які йому потрібно було вирішити, було розглянуто, щойно вони прибули до Ладіна, тому йому не було потреби супроводжувати Офелію. Залишилося їм лише реконструкцію дороги.

Звичайно, вони не очікували, що маг низького рангу відновить дорогу. Швидше, вони просто просили його допомогти перенести матеріали та розчистити простір, де буде дорога.

Тому перед походом на будівництво Алею нічого не залишалося, як доповісти Офелії. Йому ніколи не було неприємно виконувати завдання мага низького рангу, але зараз він був у дещо скрутному становищі.

Але що він міг зробити? Якби чаклун не звітував перед нею, то він би нехтував своїми обов'язками.

«Я також маю дещо дати...»

Алей перестав внутрішньо скаржитися. Він глибоко вдихнув, а потім постукав у двері Офелії.

"Увійдіть."

Коли пролунав глухий дозвіл, чаклун відчинив двері. У гостинній кімнаті Ладіна для шановних відвідувачів навіть двері були добре змащені й тихі. Коли вона тихо відкрилася, Офелія підняла очі від книги, яку читала.

— Що привело тебе сюди, Алей?

Їхні очі зустрілися. Чоловік ненароком уникнув погляду на її насуплені брови, поспішно опустивши погляд. Потім він побачив книгу, яку читала Офелія.