Я ніколи не рятувала тебе...

107

Провівши всю ніч у нестерпному болю, Алехандро нарешті звільнився від нього. Він прокинувся скромним магом Алеєм, пам'ять якого була стерта. Чоловік нічим не відрізнявся від новонародженого оленятка, яке не вміло нічого, крім як ходити й бігати.

Тільки коли всі його спогади повернулися, Алехандро, здавалося, зміг зрозуміти всі неймовірні речі, які були в цьому житті. Від того, як Офелія знала так багато речей до неймовірної міри, і від того, як його минуле, здавалося, постійно повертало його до неї.

«Якщо я озирнуся назад, то так само був і той день, коли я зустрів Офелію».

Місцем, де вони вперше зустрілися, був сад біля бенкетного залу — місце, куди Алей, який був магом найнижчого рангу, не мав жодного діла. Тим не менш, була лише одна причина, чому він зміг зустрітися з Офелією, і це через те, що випадково чоловік пішов не тим шляхом.

Алехандро не знав правильних шляхів, тому що в імператорському палаці було багато заборонених зон. Тому коли він намагався вийти з палацу, то не знав, що пішов не тим шляхом, і тоді він побачив падаючу Офелію. Тоді чаклун думав, що це просто величезний збіг обставин.

«Тепер, коли я думаю про це, мабуть, це була луска Аріель у роботі».

Алехандро увійшов у сон, створений лускою русалки, а потім по дорозі зустрів Офелію. Змінилася і їхня зустріч, коли мрія стала реальністю. Навіть той факт, що імперська принцеса та маг були в парі, щоб відправитися до Ладіна, був способом возз'єднати двох старих друзів.

— Усе, що я знаю... Це ти мені сказав.

Слова Офелії на мить промайнули в його пам'яті. І погляд її очей був сповнений тепла і відчуття, що вона сумувала за ним. Це був зовсім інший погляд порівняно з тим, коли вони востаннє бачили одне одного. Тоді дівчина провела межу між ними обома, але цього разу вона не соромилася показати свої найпотаємніші почуття.

Однак цю зміну затьмарював той факт, що реальність неминуче наздоганяла сама себе. Дівчина кинулася зі скелі, і він знову не зміг захистити її. Цього разу все було набагато гірше порівняно з минулим.

«Офелія не була повністю мертвою в минулому».

Цього разу він не був упевнений, чи зможе взагалі знайти останки принцеси неушкодженими. Ситуація стала набагато гіршою після того, як час перевели назад, і це був факт, який жахливо осяяв його. Більше, ніж мучильний біль, що пронизував тіло, більше, ніж шок від згадування всього того, що він забув, вага трагедії, що сталася прямо перед ним, не давала йому можливості зупинити сльози.