Я ніколи не рятувала тебе...

105

Що я повинен був зробити? У своєму горі Алехандро багато разів запитував себе.
Оскільки причина й наслідок так рясно переплелися в ньому, він намагався знайти точний випадок, коли все пішло не так. Однак, скільки разів не запитував себе, відповіді не було.

Лише Офелія існувала так, нерухомо, як натюрморт на полотні. Чоловік знову і знову відтворював у своїй пам'яті події того дня. У той день, коли його вигнали зі стін Офелії. Була лише одна причина, чому дівчина мовчала, коли дізналася про зв'язок між Алехандро та Аріель.

Бо Офелія не розкрила власної трагедії. Дівчина була імператорською принцесою та великою герцогинею. Титули, прикріплені до її імені, були безпосередньо пов'язані з її власною гідністю. Ця чесна гідність могла бути тим, що зламало її до цього, але те, що точно відомо, це те, що це також була найміцніша опора, яка тримала її.

Офелія соромилася виявити будь-яку слабкість. Навіть коли він бачив, як вона плаче після того, як посварилася з Яном, дівчина поспішно витерла сльози й безтурботно посміхалася.

— Куди ти збираєшся, Алей?

-...Ти плачеш?

-...Трішки. Але зараз я в порядку. Я напевно виглядаю непривабливо.

Офелія намагалася виправдовуватися, мовляв, раніше вона не була такою, а останнім часом стала занадто емоційною. У природі імператорської родини було привчати своїх членів завжди зберігати спокій, і навіть плакати чи проявляти гнів було чимось, що вважалося ганебним.

Отже, Алехандро не міг спочатку говорити про те, звідки він знав Аріель, і про те, як він уже знав, яку позицію вона займає в замку Ронен. Периферійна вежа, де жили маги, була окремою будівлею від замку, тому було легко діяти як ексцентричний маг, який не міг прочитати атмосферу. Тож саме таким чином він відвів погляд — від Офелії до ситуації Аріель. І  сказав собі, що це все заради герцогині.

«Тоді я вважав, що це найкращий спосіб».

Він уже не був таким впевненим. Якби замість того, щоб думати, що Офелія вважала його стороннім, чи змінилася б ситуація? Якби чоловік розповів, що знає все про її ситуацію, і якби порадив їй покинути це місце... Принаймні, Офелія зараз не опинилася б у ситуації, коли не могла прокинутися.

З рудим волоссям і закритими очима вона була схожа на хитромудро зроблену ляльку. Проте, навіть коли її очі були так заплющені, коли виглядала такою спокійною, її колір обличчя все ще був нормальним. Вона була без свідомості, але її руки були м'якими, і її тепло залишалося.