Високий воріт оксамитового пальта, облямований штучним хутром, навряд чи захищав від пронизливого холоду. Під пальто була шовкова сукня, яка сковувала рухи, але підкреслювала мою талію і створювала ілюзію крихкості. На голові сиділа висока зачіска, утримувана безліччю шпильок, а на шиї виблискувало кольє зі штучних перлин. Я намагалася виглядати як багата спадкоємиця, хоча насправді всі мої вбрання були підробками, самостійно купленими на блошиних ринках, а дещо позичила сама Елсі.
Я стояла осторонь, спостерігаючи за тим, як Томпсон прощається з чоловіком, який допомагав їй із науковою роботою. Він був професором, відомим фахівцем у галузі фармацевтики. Його лекції про синтез нових ліків і перспективи розвитку фармацевтичної промисловості завжди звучали для мене як незрозуміла маячня. Я нічого не розуміла.
—Дякую Вам величезне, - сказала вона, простягаючи йому руку. —Я ніколи не змогла б без Вас.
Професор усміхнувся і потиснув їй долоню.
—Не варте подяки, - відповів він. —Це було цікаво.
Вони ще трохи поговорили, а потім професор пішов. Елсі повернулася і попрямувала до мене.
—Дякую, що влаштувала цю зустріч, - сказала вона. —Я дуже тобі вдячна.
—Завжди будь ласка, - відповіла я.
Елсі подивилася на дисплей телефону.
—Я б із тобою повернулася в коледж, але мені час іти. У мене ще купа справ.
—Добре, - сказала я. —Тоді я теж піду.
—Почекай, - Елсі трохи почервоніла від хвилювання. —Ти впевнена, що все гаразд? Може, мені викликати водія, щоб тебе підвезли до коледжу? Або, можливо, викликати таксі? Просто скажи, що потрібно. Не хочу, щоб ти поверталася сама, особливо в такому стані.
—Все добре, - запевнила я дівчину. —У мене теж є деякі важливі справи, перш ніж повернутися в коледж. Тож я сама доберуся.
Несподівано Елсі обійняла мене. Розгубившись, я тільки через секунду обійняла її у відповідь.
Ми попрощалися, і я попрямувала в бік аптеки. Дорогою зайшла в невелике кафе і випила чашку гарячого шоколаду, щоб зігрітися. В аптеці я купила кілька різних пігулок: знеболювальні та заспокійливі, як собі обіцяла по приїзді в Орзірський коледж. У дитинстві мені подобалося стояти перед аптечною вітриною і розглядати різнокольорові упаковки з ліками.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Зраджений коханням
RomanceПісля двох років у притулку для сиріт, коли за півроку настає нове життя, дівчина отримує листа з пропозицією вступити до коледжу, куди вона не подавала заяви. Вирішивши, що це шанс розпочати нове життя, вона збігає з притулку і розповідає про все...
