Сьогодні я пережила одне з найжахливіших випробувань у своєму житті.
Його руки стискали моє горло, не залишаючи ні найменшого простору для повітря. Я відчула, як дихання стає дедалі більш переривчастим, як легені починають горіти від нестачі кисню. Я намагалася вирватися, але хватка Роя була невблаганна, його пальці немов сталеві ланцюги, що обвивають мою шию.
Я намагалася крикнути, але з горла виривався лише жалюгідний хрип.
Півгодини тому я спокійно бродила коридорами, бажаючи побути сама. Озираючись, я швидко повертала за кути, прагнучи опинитися в безпечному місці. Я боялася крику блондина, боялася стати наступною жертвою і не зуміти врятуватися.
Через чисту випадковость я забрела в басейн. А коли усвідомила це - Рой перегородив шлях. Спочатку просто жартував, потім почав душити. Я боролася щосили, але він був сильнішим. Здавалося, все закінчиться просто тут. Серце калатало в горлі, повітря не вистачало. Бачила його глузливе обличчя, чула, як він перераховував усілякі способи моєї смерті, як я колись.
Накриваючи долонями руки Роя, я почала дряпати їх, намагаючись зупинити задуху. Легкий страх і злість загрожували стати єдиними почуттями.
Смерть, здавалося, настане саме в цей момент, але сутичка Крофтона на моєму горлі різко ослабла. Він відпустив мене і відійшов.
Упавши на підлогу, я голосно кашляла, жадібно хапаючи повітря. Мої сльози капали на білосніжний кахель.
Піднявшись, я зібрала речі й покинула басейн. Ця тимчасова ганьба була кращою, ніж смерть. Крофтон може відступити, але я знала, що його помста може повернутися. Чому я не можу вчинити так само? Чому я не можу захистити себе?
Змахуючи сльози, я укладала зошити та підручники за розміром, роблячи стопку. Так було легше носити речі, не побоюючись, що щось випаде і загубиться, якщо вони цього вже не зробили.
Тепер поворотів було дуже багато, а коридори здавалися нереально довгими. Голова трохи кружляла, але ноги продовжували міцно тримати мене. Сльози більш-менш висохли.
В кінці холу я помітила знайому фігуру хлопця.
—Вдруге за ніч зустрічаю красеня, - саркастично звернулася я до Лестерна, посміхаючись.
Акоста ні за чим було знати, з чим я зіткнулася. Йому буде плювати, тоді навіщо? Єдиній людині, яка залишилася з минулого, було все одно на мене.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Зраджений коханням
RomanceПісля двох років у притулку для сиріт, коли за півроку настає нове життя, дівчина отримує листа з пропозицією вступити до коледжу, куди вона не подавала заяви. Вирішивши, що це шанс розпочати нове життя, вона збігає з притулку і розповідає про все...
