Зраджений коханням

Розділ 39

Мої очі бігали з одного кута кімнати до іншого. У голові миготіли думки про зміну розташування письмового столу.

—Хочу інший колір шафи! - занила я, а потім залилася сміхом.

Ранок сьогодні почався щасливо, незважаючи на те, що я зовсім не поспала, навіть тоді, коли попрощалася з Россом. Харісон не міг відлипнути від моїх губ, з кожною секундою все сильніше затримуючи водія та свій рейс.

Вставши, я смачно потяглася і закричала на всю горлянку як маленька дитина. Потім моя голова вдруге торкнулася подушки, намагаючись виспатися. Але не я. Життєва енергія так і вирувала у жилах.

Швидко вставши і змінивши вбрання, я почала заплітати косу. У дзеркалі я тепер бачила втомлену, бліду і худу дівчину. Але вона була справжньою. Це була справжня я, без тонни макіяжу, океану парфумів і дорогих нарядів, які відповідають вимогам Харісона. Тепер я була на якийсь час вільною.

Окинувши поглядом довгу білу вільну сукню із золотим ремінцем, я розплела довгу косу. Вона зовсім не годилася до цього вбрання.

Пролунав стукіт. Я відчинила двері і поглянула на непроханого гостя. Сьогодні я хотіла провести сама з собою. І про Лестерна я забула. Але він з'явився.

—Росс сказав: за тобою треба доглянути, - оголосив хлопець.

—Я не хочу сьогодні нікого бачити.

—У мене також були інші плани на сьогоднішній день, - холодно сказав Акоста і зайшов до кімнати. —Мабуть, над цим днем ми не будемо сьогодні підвладні. Вже обід. Я і так довго чекав, щоб не турбувати тебе.

—Ми не можемо перенести нашу зустріч на завтра?

—Мені треба доглядати за тобою цілодобово аж до його приїзду.

—Багато речей я й сама можу зробити, - коротко відрізала, все ще тримаючи двері відчиненими. —Можеш вийти так, як зайшов.

—Я не покину твою кімнату, поки не виконаю доручення.

Лестерн сів на не застелене ліжко, твердо дивлячись на мене.

—Тобі йде ця сукня.

—Компліменти я і сама можу собі сказати.

Лестерн знизав плечима:

—Це була лише правда.

Жоден м'яз не здригнувся на моєму обличчі.