Розділ 42

6 0 0
                                    

Неділя почалася зі снігового дощу. Він всю ніч барабанив по склу, заколисуючи.

Лише цієї ночі, за довгий час, я змогла поринути у світ сновидінь. Поруч із Лестерном я почувала себе у безпеці. Мене навіть не лякав той факт, що Рой зайде до кімнати без запрошення. Або що Росс приїде заздалегідь і вирішить відвідати мою кімнату чи хлопця. Мені здавалося, що Акоста зможе мене захистити. Він не був моїм живим щитом. Він був моєю нерухомою скелею.

Чекаючи на сніданок, я дивилася у вікно, фізично перебуваючи не тут, а у голові, у своїх думках. Рянда зовсім нещодавно вщухла.

Я мимоволі посміхалася, згадуючи все, що казав мені хлопець тієї ночі. Я закохалася в нього ще два роки тому, але вкрав він моє серце лише за місяцем раніше. Може, перша ж сварка розірве цей зв'язок між нами? Мені не хотілося про це думати.

Помітивши офіціанта зі своїм замовленням, я забрала у нього дві склянки кави і пакет з випічкою. Холодний вітер дмухав в обличчя, коли я вийшла в коридор. Сьогодні погода була дивною.

За свої новонабуті стосунки я не хотіла говорити нікому. Навіть Хелен. Спочатку треба зрозуміти: надовго це чи ні, а далі пливти за течією. Бути розчарованою у своїх, і в очах оточуючих мені мало хотілося.

Акуратно огинаючи повтори і не потрапивши на очі оточуючим, я постукала і повільно відчинила двері, які залишила прочиненими.

—Доброго ранку, - тихо сказала я, закриваючи кімнату.

Лестерн уже наводив у кімнаті порядок. Ліжко було застелене, штори – розсунуті, пропускаючи вуличне світло.

Хлопець обернувся і відповів взаємністю. Його погляд завмер на моїй фігурі. В очах були іскри тепла. Розумом він був не тут, а десь у своїх далеких думках.

—Ти швидко втекла, - несподівано видав Лестерн, одягаючи футболку.

—Я за сніданком прогулялася, - відповіла я, показуючи пакет і дві склянки в руках.

Акоста мовчав. Мовчала і я. Кожен із нас чекав якоїсь фрази чи дії одна від одної. Так ніяково мені давно не було.

Попрямувавши до столу, я поставила випічку і каву. Міцні руки притиснули мене до тіла. Хлопець шумно вдихнув мій запах.

—Обіцяй, що не віддаси мене Россу, - пошепки попросила я Лестерна. —Обіцяй мені, будь ласка.

Зраджений коханнямWhere stories live. Discover now