Зраджений коханням

Розділ 27

Сидячи все ще в ліжку, я досі не могла повірити, що виграла суперечку. Я так довго йшла до цього і тепер стала переможницею. Скільки часу пройшло? Трохи більше двох місяців. А Хелен? Як у неї справи?

Двері відчинилися. На порозі стояв Лестерн із кавуном у руках. Я посміхнулась.

—Не думала, що ранок так чудово почнеться, - заспівала я, потягаючись.

На ліжко сів хлопець, поклав ягоду, дві тарілки та ніж. Я посунулася, щоб Лестерну дісталося більше місця.

—Навіщо це? - запитала я, киваючи головою на фрукт.

—Треба ж якось відсвяткувати твій виграш у парі. Наодинці ти цього робити не будеш, - відповів Акоста і почав розрізати кавун.

Фрукти я не їла вже дуже давно, тож була лише рада такому подарунку. Це не було чимось дорогим із ювелірної колекції чи типовою коробкою цукерок, а відчувалося, що подарунок хлопець вибирав із душею, хоч і на швидку руку.

—Тобі слід якомога швидше з ним розлучитися.

Я вважала за краще пропустити слова повз вуха і шумно видихнула і відкинулася на спинку ліжка, чуючи лайки у свій бік, оскільки втручалася в його рутинну роботу з нарізки ягоди. Усміхаючись і дивлячись у стелю, я запитала:

—Тебе ніхто не бачив?

—Я сама акуратність.

—Це нічого не міняє. Хто б помітив високого хлопця з кавуном у руках? Авжеж ніхто, - я пирхнула, а потім дзвінко засміялася.

—Так, - сказав Лестерн, —я такий.

—Що ти ще можеш розповісти про себе? Я запишу і буду уважніше.

Акоста сперся спиною об підвіконня і з загадковою усмішкою подивився на мене, злегка махаючи ножем у руках.

—Міс Ренделл, Ви, як мій психолог, повинні розуміти, що зі мною жарти кепські.

—Так я сама небезпечна штучка, - загадково блиснувши очима, відповіла я.

—Не боїтеся отримати опік від маленького сірника, що лежить у коробці серед подібних йому?

—Я боюся лише того, що сірник не буде вважати себе особливим, обпалюючи мене.

Посмішка залишила обличчя хлопця, із задоволенням облаштовуючись на моєму.

—У тебе сьогодні ввечері побачення з Россом, - змінив тему Лестерн.

—Я знаю.