Зраджений коханням

Розділ 46

Мої очі все ще розглядали обручку.

—Я дуже хотів би, щоб ти стала моєю дружиною.

Страх оселився у душі. Хотілося плакати від неможливості відмовитись.

—Я думаю, ти сильно забігаєш уперед. Ми не так давно знайомі, щоб іти на такий відповідальний крок, - намагалася переконати я хлопця. —Буквально кілька хвилин тому ми з'ясовували стосунки через непорозуміння.

—Ця ідея відвідала мене одразу, коли я покинув стіни коледжу. Це дивно прозвучить, але я майже одразу відчув, що ти не така, як усі. Твій характер дуже схожий на мій, і я хотів би, щоб ти завжди була поряд зі мною. Якщо ми обидва раді перебувати один з одним й далі будемо боротися за наше щастя, то який сенс відтягувати час весілля? Це вже зрозуміло, що назавжди. Наше кохання вічне.

У сірих очах промайнули іскри тепла. Я бачила, як руки хлопця тремтіли.

—У мене є час подумати? - м'яко запитала я.

—Я хотів би отримати відповідь прямо зараз.

Це парі зайшло надто далеко. Спочатку звичайне проведення часу разом, потім весілля, а що далі?

—Я згодна.

Це був шанс довести Хелен, що я виграла спір. Я якось виплетуся з цієї халепи. Інакше й не може бути.

Харісон одягнув мені обручку на палець і поцілував, міцно притискаючи до себе.

—Дякую, - тихо промовив хлопець. —Це багато значить для мене. Я б не хотів з тобою лаятися і остаточно розійтися. Мені б не хотілося чути, що наше кохання для тебе нічого не означає.

—Це був найкращий сюрприз у моєму житті, - збрехала я.

—У мене є ще один, - сказав Росс і зробив крок назад (відступив на крок), перестаючи обіймати.

Його рука торкнулася мого ліктя, змушуючи продовжити прогулянку.

—Тобі знайомий Дарен Ремсі?

—Ні. Вперше чую це ім'я.

—Зелені очі, біляве волосся, добропорядний хлопець. Нікого не нагадує?

Перед очима одразу сплив портрет блондина, який допомагав мені орієнтуватися в коледжі до того як зник.

—Я вбив його, - зізнався Росс.

—Що?

Мій голос здригнувся.