Зраджений коханням

Розділ 20

Моє волосся майоріло на вітру, а щоки з кінчиком носа червоніли. Я засунула руки глибше в кишені, бажаючи зігрітися.

—Ми почали не з тієї ноти, - звернулася до мене Елсі.

Дівчина мовчала тридцять хвилин, поки не наважилася заговорити. Її щоки, ніс і кінчики вух уже палали червоним кольором, попереджаючи про обмороження чи захворювання, що скоро могли завітати до Томпсон. Елсі не носила шапку чи косинку, лише хустку навколо її шиї та тонке пальто, наче хотіла покрасуватися, але це було не так. Тоді вона могла краще одягнутися.

—Як ти вже знаєш, мене звати Елсі Томпсон. Мій батько – герцог Банаденський в Англії, а я вирішила навчатися в штатах.

Можливо, ця розмова не пройде гладко, як я розраховувала до цього. Сидячи в теплій кімнаті з підручником у руках, я була лише рада покинути цю «в'язницю», але щось мені зараз підказувало, що я лише добровільно потрапила в нову пастку.

—Ти знаєш скільки мені років і який я маю вигляд. Можливо, ти навіть бачила мене по телевізору.

Блондин розповідав, що бачив кожну людину в компанії з новин, але я йому не до кінця повірила. Лестерн просто не міг опинитися там. Хлопець кілька днів тому, коли ми були в кімнаті Роя, говорив, що якщо всі дізнаюся про його злидні, то від нього і живого місця не залишиться. Було не складно здогадатися, що він все-таки не має й гроша в кишені. Ось чому Лестерн не міг з'являтися в новинах.

Мій погляд був спрямований у далечінь, розглядаючи тутешні сірі порожні й голі поля, де не було жодного деревця.

Віддаляючись усе далі й далі від коледжу, я переконувалася, що його територія була сповнена нових відкриттів. Наприклад, тут було ще багато місця для будь-яких комплексів розваг, але ніхто їх не будував.

—У мене немає хлопця, немає матері, немає сильної знаменитості, такої як у сім'ї Роя чи Росса, я звичайна, хоч це й шкода визнавати, але звичайна, тільки з грошима.

Якщо людина щаслива жити так, як їй зручно: в оточенні багатства чи бідності, то яка різниця, що скажуть інші? Ти щасливий, життя вдалося.

—Але я полюбила бідну людину, якщо так можна висловитися. Я закохалася, і не хочу відпускати, - сказала дівчина і подивилася на мене. —Я думаю, ти вже здогадалися, про кого йде мова.