Зраджений коханням

Розділ 57

Опинившись у машині, двері одразу з гуркотом зачинилися. Я мимоволі здригнулася.

Мій погляд перемістився на безіменний палець. Кільце з діамантом так і виблискувало на ранковому сонці. Моє волосся сяяло в його променях.

Фігура хлопця обійшла машину і почала віддалятися. Незабаром автомобіль рушив, прямуючи за іншою машиною.

Поряд зі мною ніхто не сидів. Лише гори весільних подарунків, які не помістились у багажник. У лімузині були тільки я та водій. У салоні заграла спокійна музика. Я відвернулася до вікна.

Коли ми покинули церкву, Росс посадив мене в лімузин, а сам сів в інший автомобіль. Так ми й попрощалися. Гостей на весіллі та вінчання було мало. Здебільшого я помітила сім'ю Харісонів, включаючи місіс Ходжес Мінді, яка не підводила ні на кого очей під час усього святкування; пара трійка родичів з їхньої родини та Роя. Лестерн відмовився бути присутнім, а Елсі не змогла приїхати. Наше весілля було чимось на кшталт закритого клубу, де ретельно відбирали учасників.

Я була впевнена, що це помста Росса. Хлопець не хотів, щоб хтось дивився на його наречену. І коли на острові я попросила пишне весілля, Росс начебто погодився, оскільки одразу після «медового місяця» подзвонив до весільної компанії, коли ми приїхали в коледж. А тепер Харісон, мабуть, спробував помститися мені, влаштувавши скромне торжество. Знав би він, що мені від цього гірше не було.

У цей день Харісон звільнив Лестерна від роботи, але Акоста наполягав на тому, щоб йому її виділили. Я не ображалася на парубка за цей вибір. Все-таки не кожен зможе бути присутнім на весіллі коханої людини, і дивитися, як до неї торкаються чужі руки, губи і яка щаслива (хоч і підроблена) посмішка, сяє на його губах.

Згадуючи клятви, дані Россу, мене мало не вивернуло прямо на сидіння.

«Я обіцяю завжди глибоко шанувати тебе. Все це я обіцяю сьогодні і в усі дні нашого спільного життя. Обіцяю говорити і слухати, довіряти і цінувати, поважати і плекати, підтримувати та робити один одного сильніше через усі радощі та смуток життя. Ділитися надіями, думками і мріями»,- говорили мої слова. Потім був обмін кільцями та поцілунок.

Я зняла білу рукавичку і з огидою витерла губи долонею, розмазуючи блідо-рожеву помаду.

Тепер наш шлях лежав у коледжі. Всі студенти, включаючи директора, поїхали додому до сім'ї, крім нашої скромної компанії. Росс не дозволив нікому роз'їхатися, ніяк це не пояснюючи.