Зраджений коханням

Розділ 51

Дві години тому я могла б спокійно спати у своїй кімнаті, якби не пропозиція Лестерна.

Вийняв гірлянду з ящика, я простягла її хлопцю. Він усміхався мені весь вечір, і зараз це не було винятком.

Прикрашаючи ялинку, ми готувалися до Нового року. Свято має відбутися через два дні. Саме до цього часу в мене вже має бути готовий план щодо Росса.

Я почала подавати Акості новорічні іграшки. Він із легкістю їх вішав на гілки дерева. Хлопець міг навіть дістати до верху без стільця чи драбини.

—Чому ти знову поводишся дивно? - запитала я.

—Ніколи не бачила, щоб люди посміхалися?

Лестерн простяг руку, я вручила йому срібну мішуру.

—У твоєму виконанні це більш ніж дивно, страшно та зловісно.

—Тоді готуйся до нічних кошмарів. Я відвідаю твої сни.

Закотивши очі, я простягла Лестерну новорічну іграшку.

—Я ж досі тобі снюсь, чи не так? - захотів переконатися в моїх давніх словах хлопець.

—На щастя чи жаль, я нічого не пам'ятаю, коли прокидаюся.

—Брехунка, - жартівливо процідив Лестерн.

Я знизала плечима, простягаючи ще одну мішуру.

Ялинка в кімнаті Акости була майже під саму стелю. Лестерн хотів створити новорічний настрій не скільки собі, скільки мені. Росс, ймовірно, найняв би людей для цієї легкої роботи або взагалі відмовився б від новорічної рослини. Навіщо витрачати гроші даремно?

—Про що я ще брехала? За один обман на мені ще не повинно стояти тавро брехухи, - зауважила я.

Лестерн хмикнув:

—Мені на пальцях перерахувати чи список скласти?

—Бажано сказати вголос.

—Ти така нудна, - повільно простяг хлопець.

Я цокнула язиком.

—Ніби ти кращий.

—Я хоча б усміхаюся, а не ходжу вічно з незадоволеною пикою.

—Хей!

Я вдарила Лестерна в плече. Хлопець засміявся.

—Це було слабко, - заявив Акоста.

—А я і не хотіла тебе сильно бити.

—Ще одна брехня.

—Ти детектор брехні чи що? Не засуджуй невинну людину.