Я переродилася і почала нове життя в іншому вимірі, як сьома донька ТОМИ 1-2

28: Від'їзд Хлої

Розділ 28: Від'їзд Хлої

Того вечора обідній стіл Етвудів жахливо виглядав. Хлої немає вдома, оскільки вона перебуває в церкві разом з Амнезією. Вона має від'їздити завтра вранці.

— Негайно приведіть Хлою! Я відправляю її до барона Гансена!

— Мала нахаба! Хай стережеться! Коли побачу… от я їй дам прочуханки!!! — Робін щосили гепала кулаком по столі. 

Алекс невиразно пробурмотів собі під ніс щось на кшталт: — Моя маленька Хлоя… — з огидним виразом обличчя.

Елла, Бонні, Жасмін і Пенелопа мали змішані почуття з приводу того, що Хлоя самостійно вийшла в славне життя. У них все кипіло всередині, чому це були не вони, і чому саме вона?

— Ха! Зрозуміла вже!? Твоя сестричка зрадила тебе! Вона покинула тебе! Покинула! — в емоціях старша сестра кинула в Марію тарілку з тільки-но звареним супом.

"Гравітаційна магія!.. Ухиляння!" — Марія виглядала ошелешеною, але спокійно уникнула гарячої субстанції за допомогою своєї магії. Дівчинку не зачепило, та тарілка з шумом пролетіла повз неї та на підлозі розлилося липке місиво. Дерев'яна тарілка крутилася на підлозі.

— Дурна дитина! Вона більше не повернеться! Ти тепер сама! Сама-самісінька!!!

— Я складатиму іспит.

— Що?! Та що ти!.. Та ти!.. Ха-ха-ха!!! Маріє, ти, чорт забирай, просто сміховисько! У тебе немає ані грошей, ані розуму! І ти ще хочеш складати іспит!? Та ти ніколи туди не потрапиш!

— Ти, сестричко, також хочеш цього. Адже так? — Марія увірвалася в самі нетрі душі Робін, які вона вміло ховала протягом років.

Обличчя старшої почервоніло:

— Замовкни! Нахабна дурепо!!

— …Досить.

— Закрий ляду, мамо!

— Це дуже добре, що вона їде до Королівської Гавані. Вона може принести гроші в наш дім. Вона розумна дівчинка. Молитимемося, аби вона стала багатійкою, — утомлено промовила матінка.

"Як би ви всі в це не вірили, скільки б не молилися, сестра цього не зробить. Якби з нею щось сталося, що поворухнуло її бачення світу, вона б докорінно змінила цю вотчину… Але вона ненавидить Етвудів усім серцем і душею. Ох, я не побачу її аж два роки…" — Марія знову засумувала. — "Я більше не можу залишатися в цьому будинку", — вона повернулася спиною до присутніх і попрямувала геть.