Я переродилася і почала нове життя в іншому вимірі, як сьома донька ТОМИ 1-2

13: Віолетта

Розділ 13: Віолетта

Хлоя взяла Марію за руку і повела туди, де сиділи за великим столом дівчата зі світло-блакитними стрічками.
　Салат з вареною куркою, спагеті та свіжоспечений білий хліб – у неї мало не потекли слинки.

   "Цікаво, чи не їдять вони яловичину або свинину в школі для дівчаток?"
Навіть у такі моменти Марія думає про смажене м'ясо…

   — Сестричко, не дивись ти так на їжу!.. Зачекай-но… зараз я тебе з деким познайомлю!Це моя сусідка по кімнаті, Віолетта ла Байбл, вона на третьому курсі! Чарівниця! — рука старшої пестила м'яке волоссячко Марії, відволікаючи від настирливих думок.

Марія наважилася підняти погляд. Перед нею стояла дівчина з чорним волоссям, підстриженим під каре, і загалом справляла різке враження. Вона струнка, на зріст близько 165 см. Її спідниця-джемпер була тонка на талії, а декольте було помітним.

   "Схожа на модель… у неї таке ж темне волосся як і у Хлої".

　Можливо, це залишилося від часу, проведеного в Японії, коли Марія розслабила плечі, побачивши двох темноволосих дівчат. Вона їла всіляку їжу, але, здається, нервувала, бо всі вони були незнайомцями.
　Віолетта зі стрижкою каре всміхається і простягає руку дівчинці.

   — Я Віолетта, рада знайомству! Я старша донька бідної лицарської баронеси, тож мої обставини схожі на твої. Хлоя так багато розповідала мені про тебе, що мої вуха аж кровоточили. Ще раз приємно познайомитися!!

   — А, приємно познайомитися. Я Марія. — дівчинка потиснула руку подрузі сестри.

   — Будь ласка, клич мене Ві. Я щиро рада, що прийшла справжня Марія. Ти ж знаєш, щоночі, щоночі, її як заїдає. Усе Марія, Марія…

   — Невже? — Дівчинка відсувається від Віолетти й приковує свій погляд до сестри.

   — Ага! Поспілкуйтесь якомога більше. Я б хотіла, аби ти поставила себе на моє місце, і вислухала все те, що слухаю я.

Віолетта зітхає, а губи Хлої кривляться в легкій нервовій посмішці.

   — Мені завжди було незручно розповідати тобі про все це… та знаєш, насіння тривоги завжди росте, переповнюючи серце. Я не можу просто забути про неї. Тому я маю говорити про це, інакше не зможу заспокоїтися. Ми не бачилися цілих два роки! Невже ти забула?