Цугцванг

Пролог

Про північну долину ходили різні чутки, і звичайно, контраст був величезний в порівнянні з південною стороною. Але через велику кількість цілителів на півдні, багатьох молодих людей стали відправляти в далекі королівства для налагодження контактів. Техьон не залишився осторонь і сам вибрав куди йому вирушити, не особливо опираючись обставинам, що склалися, так як у своєму рідному місці ніщо його не утримувало. Виріс у місцевої «відьми» під опікою, він знайшов навички лікаря і відмінного травника, прославившись серед таких же лікарів особливим витонченим смаком. І навіть зрадів пропозиції зміни клімату, приймаючи це за підвищення на посаді.

Виходячи з тих же чуток, що доносили торговці, у Королівстві Вітрів на півночі (не торкаючись наявності там вампірів) був шляхетний ґрунт і мирне населення. Тільки за назвою можна було здогадатися, що в цьому місці переважали сильні та тривалі вітри, що задували з усіх боків. Але головне там не було снігу, долина славилася пінистими водоспадами, від яких хоч і віяло лютим холодом, але приносило естетичне задоволення.

Як і будь-яке королівство, воно було збудовано на скелястому стрімчаку, обгороджене високою стіною і підвісним мостом, що повністю перекриває дорогу до головних воріт. За указом короля ворота відкривалися вкрай рідко, або для особистих поїздок самого монарха, або для торговців і мандрівників, але й лише після письмового дозволу на в'їзд. Звичайна практика. Так Техьон поєднався з торговим караваном і вперше ступив на чужорідні землі.

Незвичайним везінням, на ринку біля центральної площі, куди тягнувся ланцюжок возів, його вичепила якась хиленька бабуся, тягнучи за собою крізь натовп. Кім навіть не встиг до пуття озирнутися, як потрапив у вир нових подій. Саме ця старенька запропонувала Техьону угоду, за якою він мав займатися збиранням трав, а вона надавати йому притулок та харчування. Чому вибрали його, Техьон дізнався тільки днями пізніше, коли в безсонних одкровеннях Лідія (так її звали) зізналася, що вчула в чужинці чисту людську кров з незвичайним запахом. Тоді лікар не прислухався до промов про таїнство крові, адже він вперше зустрівся з вампіром віч-на-віч. До речі, мертвенно-білою Лідія не виглядала, щойно порядком потягненим життям.

Техьон довго звикав до холоду, вічно кутаючись у товсту мантель (плащ), обв'язуючись шаллю. Щодня він вибирався до заповідного лісу, де вивчав протоптані доріжки та рослинність, пробуючи кінчиком язика розчавлений сік. Люди поступово почали дізнаватися про нового лікаря, який приїхав з півдня, коли сусіди почали приходити до нього по допомогу, наслухавшись відгуків від Лідії. Бабусю тут поважали, а таки приходячи за послугою, не залишалися розчарованими.