Цугцванг

3.13

У бібліотеці пахне книжковими сторінками, що неймовірно приваблює новоявленого читача. Взагалі, раніше Техьон ніколи не був у бібліотеках, а в замку північного Короля була приватна, чудово прикрашена, навіть для розбещеної вистави вищих станів. У ній два поверхи, а другий більше схожий на горище, на яке ведуть міцні сходи, що стоять біля полиць. Промені сонця сюди проникають через великі вікна на всю стіну, де на світлі видно плаваючі в невагомості порошинки, що надто повільно приземляються на деревину, від легкого потоку вітру здіймаючись знову.

Техьон порівнював себе з ними, тому напевно засумував. Він, як і цей пил, був прибитий підошвою Його Величності, а зараз знову піднявся вгору від того ж черевика, і знову кружляє десь у порожнечі, не знаючи, коли хоровод припиниться.

Стоп, будь ласка.

Він був у гордій самоті, залишений учителем, і корпів над черговим рідкісним виданням, пробуючи читати і вловлювати зміст складних слів. Це вам не про трави слухати, все-таки для історії потрібно повне зосередження, але у Техьона зараз це зовсім не виходило. Він поглянув на лампадку з свічкою, що тліла, по якій стікав віск, і думки його теж плавилися, зовсім в іншому напрямку. І дуже тихо розрізнялися звуки паленого ґнота, що осідає на серці.

Позаду лікаря був сконструйований декоративний портал каміна, що небезпечно пропалює спину, ніби зараз розкриє пащу і зжере його цілком. А над головою гойдалася люстра з погаслими свічками, і взагалі доктор не дбав про аристократизм і закутувався в шаль, бо справжнього каміна в бібліотеці не було і крізь щілини віяв бридкий вітер.

Але, зрештою, який з нього аристократ? Курам на сміх, та й годі. Варто лікареві залишитися наодинці з собою, і вся награна гнітючими днями нахабність спадає, ніби її не було зовсім. Тому виною лише один єдиний... гаряче кохай... ненависний(!). Дуже палкий, що можна обпекти пальці. Так Техьон облизує подушечки пальців (напевно, щоб себе розворушити), допитливо і з недобрим блиском в очах зазирнувшись на вогник, який відбивався грайливим жовто-червоним язичком на слизовій, і різко гас його рукою, зовсім не відчувши болю.

Це не боляче. Щоправда. Боляче зовсім в іншому місці та з інших причин.

Вчора Техьон просив дворецького поговорити з Королем на рахунок виїздів у місто – так йому захотілося, і ця настирлива ідея не покидала голови. Хосок відверто обурювався, що він у них замість поштового голуба, але на прохання відгукнувся, тільки належного ефекту це не мало. Його Величність вимагав з'явитися до нього на ясні очі і попросити самому, а не ховатися як боягузливий заєць. Техьон аж надувся і почервонів, коли почув таку образливу самовпевненість. Звісно, ​​йти до нього він не збирався. Пам'ятається, якось уже приходив... на терасу, а потім ще приходив, здається в його кабінет, і в обох випадках стояв на колінах, досить сумнівно щось там випрошуючи, висовуючи язика.