Цугцванг

1.4

Якщо примар і не існує, то один точно завівся (нешкідливий як метелик). Це Техьон, що блукав замком, як неприкаяний дух. На жаль, навіть Чимін кудись запропастився, а отже, викласти душу нема кому. Доводиться тягати цю ношу до самого вечора, доки в кімнату ввічливо постукають, а в отворі з'явиться голова Хосока. Вони дивляться один на одного (хвилину, дві?), але ніхто не починає діалог. Адже, щоб сказати хоч щось, треба підбирати слова, а слів немає. Дворецький підпорядковується своєму Королеві, а ось Техьон...

Техьон тільки серцю. Адже воно в нього живе...

Вони крокують у гробовій тиші, перестукуючи по мармуровій підлозі, викладеній узорчастою кладкою. У західному крилі все також важко самотньо, а годувальниці ніколи не висуваються. Хосок заводить лікаря в Королевську кімнату, а Королевою в ній більше і не пахне. Все вимито до блиску, змінено простирадло, викинуто речі. У будуарі стоїть купіль, той самий, в якій колись лежала Лерін, а Техьон розбавляв воду оліями. Здавалося, вже минула ціла вічність з того часу, але ні. Її близькі досі оплакують тіло, коли як королівство, яке її собі привласнило – благополучно забуло. А тепер уже «маринують» його, готують як наречену на виданні, втираючи солодкі аромати у волосся та в шкіру, не його приготування, а якісь чужорідні, привезені зі східних земель.

Це неправильно та бридко. Вони всі збожеволіли, здійснюючи якийсь культ. Ідуть з приводу наказів, слухняно схиляючи голови. Міцно-міцно стискають губи, щоб не видати якийсь смішок або плітку. Потрібно ж, Король вирішив випробувати простого хлопчика!

Хосок задумливо вдивляється в позбавлене емоцій обличчя лікаря. Напевно, йому хотілося б пошкодувати і приголубити Техьона на правах доброї людини, але добрі люди при дворі довго не живуть, особливо серед вампірів. Та й Техьона начебто ніхто не збирався виводити на плаху. Так, його запросили до спальні Короля, і не так щоб запросили – наказали. Але він тепер беззастережно отримує королівське заступництво, а значить може спокійно жити в чистих, багато уставлених палатах, і займатися всім, чого душа воліє. Хіба не приваблива пропозиція? Хіба не цього бажають усі розумні леді, віконти та лорди?

Але мабуть не для Техьона. Він навіть оком не моргне, поки його спину натирають твердою вихоткою. Він абсолютно абстрагувався від зовнішнього світу, ховаючись кудись у собі, де його ніхто не дістане, де його ніхто не знає. Адже міг поводитися гідно, не як наложник чи жертва. Будь-яка фаворитка начистить йому ніс, якби побачила скільки відторгнення в цьому тілі. І це при тому, що Король зовсім не потворний і не старий. Ну, і ніхто не вмирає після ночі з Чонгуком, він таки не тиран. І, судячи з того, що він примушує лікаря силою, все не так просто.