>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 19>>

Я: будеш цим тепер підсирати?
- Усміхаючись запитала я.
Пей: можливо, треба мені мені якось розважати.
- Заводячи двигун машини відповідав він.

Тільки ми виїхали з узбіччя на дорогу, мій телефон тривожно задзвонив. Діставши смартфон із сумочки, я побачила на екрані напис: *мамочка ❤️*.
Я: хах, цей виродок вже розважився і вирішив мою маму здригнути? Дайте йому оскара, га?
- Сміялася я.

Пей: почекай, оскар я йому вручу тільки в тому випадку, якщо він покотив там сльозливу істерику.
Ми засміялися.
Я: тільки тихо! Моя мама не повинна знати про тебе, мовчи!
- Пригрозила я.

Натиснувши на зелену кнопку, я притулила телефон до вуха.

<розмова>

Я: так мамуль, ти чого так пізно?
- ніби нічого не розуміючи казала я.
Мама: це правда?
- тривожно почала вона.
Я: що правда? Ти про що?

Мама: ви розлучилися з Ніком, через що?! Ти правда зрадила йому?
- Кричала в трубку мати.
Я: та що ти?
- Зобразила я смішний голос.

Я: а нічого, що твій дорогий Нік з моєю подругою весь цей час тягався, ні?
– фактувала я.
Мама: та яка різниця з ким він спав?! У нього купа грошей, хіба не про це ти мріяла все життя?
- Зносила на повал мене мати.

Я: він ударив мене! Пробач мам, але такі мужики мені не потрібні, я знайду набагато краще.
- казала я.
Мама: вдарив? ... , він не говорив мені про це...
- пом'якшала мама.

Я: ну ось, а ти говориш я пло...
в цей момент Мурмаєр чхнув, від чого я скрикнула.
Я: ти че, мамонт?!
- Розлютилася я.

Мама: хто там?
Засміявшись, шатен уткнувшись обличчям у коліна чхнув ще раз.
Я:  та будь ти здоровий вже!
Ми знову засміялися.

Мама: т/і! Ти випила там чи що? Це не серйозно, з тобою я розмовляю!
- Злилася мама.
Я: вибач, я слухаю тебе.
Мама: з ким ти?
– допитувала вона.

Я: мам, яка різниця? Я вже доросла, з ким хочу, з тим і спілкуюсь.
Мама: та яка ти доросла?! 20 років, а розуму як у вороненка! ох, пропадеш ти без нас!
- вичитувала мене вона.

Я: може вистачить? Мам, тобі не здається, що ти надто опікуєш мене?
- М'яко запитала я.
Мама: ні! Ти маєш помиритися з Ніком, він любить тебе!
Я: ой, все! Йди до біса зі своїм Ніком!
– крикнула я.

<кінець розмови>

Скинувши трубку я закотила очі.
Я: чому все так складно?
- Вдаривши по дверях машини крикнула я.
Пей: так ти все-таки через гроші з ним була?
- підтверджуючи свої думки додав він.

Я: ні! Я любила його, думала це надовго, виявилося воно воно, ще й мати на боці цього виродка...
Пей: та гаразд тобі, по кричить  і перестане, це ж мати.
- цокаючи губами заспокоював мене Пей.

Я: гаразд, завтра поговорю з нею, я надто хочу спати.
- Прикладаючись на спинку говорила я.
Пей: спи, їхати довго.
В цей момент я заснула.

<Ранок>

Розплющивши очі, я бадьоро потяглася. Перекинувшись зі спини на живіт, я подивлюся у величезне вікно, через яке світило яскраве сонце.
Останнє, що я пам'ятала, це сон у машині, як я тут виявилася?

Піднявшись з розкішного ліжка, я скинула ноги у червоні капці. Вийшовши з кімнати, я поспішила спуститися вниз.
Я: хтось є живий?
– крикнула я.

Ступивши на перший поверх, я відразу ж відчула запах чогось смаженого. Пройшовши по запаху на кухню, я побачила Пейтона.
Я: чого готуєш?
Підійшовши до хлопця, я зазирнула до сковороди.

Пей: ну ти і соня, час бачила?
Я: неа, а скільки?
- Посміхаючись спитала я.
Пей: майже 15:00, ти виявляється любитель поспати)
- Знімаючи сковороду з плити, сказав хлопець.

Я: є таке, годуватимеш мене, так?
- Сідаючи за стіл запитала я.
Пей: креветки зі спагетті в пасті, чому б і так?)
Поставивши на стіл дві тарілки, хлопець почав накладати їжу.

Я: їжа для королів, ух.
Пей: не розумна, вмилася б хоч щось, так і ходитимеш у вчорашніх шмотках?
Я:..
>>>>>>>
я люблю таких хлопців, вони найкращі...