>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 99>>

я міцно обійняла тата.
я: зі мною все добре, як ти?
тато: зі мною теж все гаразд сонечко, безглузда ситуація, ніколи б не подумав, що такі речі трапляються.

купер: на жаль.
до нас вийшли остін та норієна.
я: купер, твоє обличчя...
глянувши на хлопця, я взявши з рук матері сумочку відразу ж витягла вологу серветку.

купер: т/і, давай не треба?
я: закрий вже рота!
підійшовши ближче, я обережно почала протирати рану хлопця, витираючи розмазані краплі крові.
пей: ми зараз підемо в лікарню, там все оброблять, що ж за ніч така сьогодні?

нік: головне, що ми все обійшлося, вбивств немає, а отже, треба радіти.
притулившись до грудей шатена, я стомлено позіхнула.
пей: нас скоро відпустять, дамо свідчення і поїдемо додому.
- Гладячи мене по голові говорив хлопець.

купер: нік взагалі молодець, швидко зреагував, мені зателефонував, поліцію викликав, теж відважний вчинок був.
– похвалив остина хлопець.
нік: гаразд вам хлопців, визнаємо, всі ми стикали!

всі засміялися.
я: зовсім ні, я нітрохи не злякалася, ти бачив мій укус? я думала руку прокушу йому!
пей: ти то у нас найсміливіша була)
пройшовши до машини швидкої допомоги, наша компанія вирушила до найближчої лікарні.

<через час>

давши всі свідчення та переглянувши камери відеоспостереження, нас із пейтоном та ніком відпустили. купер та ебі залишилися там, для більшого видалення уваги своїм ранам. діставшись під ранок до будинку мурмаєра, я без зайвих слів побажавши добрих снів батькам і коханого завалилася спати прямо на диван біля входу.

отямилася я вже в спальні. надворі стояла ніч, я що, проспала весь день?
спустившись зі спальні вниз, я побачила сім'ю, що сиділа за столом.

пей: рубався в телефон, мама щось готувала, а батько старанно їй допомагав.
я: ого, я думала одна прокинулася так пізно.
пей: у всіх зараз порушено режим сну, зараз купуємо і назад спати.

тато: як ти?
я: все чудово, ви як? пей, чого в телефоні сидиш? дівчинки пишуть?
я засміялася.
пей: якби. ти мабуть на мене псування навела, раз дівчатка зовсім не звертають на мене уваги)

мама: з нами теж все добре, пейтону лікар сестри купера, що лікує, пише.
я: ого, що там?
Сівши навколішки до хлопця, я зазирнула в екран.
пей: каже, що за ніч дівчинці стало краще, він пропонує негайно провести операцію...
я:..
>>>>>>>>
але це ж остання стадія...