>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 97>>

<pov пейтону>

я: ублюдок!
– крикнув я.
підскочивши на ноги, я з ліктя вдарив хлопця з ножем у глотку. схопившись за шию, той тут же впав на підлогу, зашипівши від болю.

схопивши так званого батька за комір, я підтягнув його до себе. перехопивши зі столу вилку, я відразу прицілив її в обличчя.
іт: не так швидко.
у цей момент усі пістолети попрямували на мене.

іт: ти зараз робиш велику помилку, синку...
- посміхаючись, сказав він.
я: не смій називати мене сином, ублюдок! якщо вони смикнуться, я проткну тобі око усмішок!
– пригрозив я.

іт: гаразд, гаразд, хлопців, гармати приберіть.
я: порожньо вони вийдуть, я хочу щоб твої ублюдки випустили гостей та ебі з батьками т/і та саму т/і! не будемо склом, ми поговоримо віч-на-віч.

замислившись, він кивнув головою.
Іт: ведіть всіх звідси!
– крикнув він.
у цей момент я глянув на остина. його рука була під піджаком, а з самої тканини стирчало дуло пістолета.

замислившись, я відвів погляд убік, натякаючи на те, щоб хлопець кинув його на підлогу. Вловивши мене, Остін непомітно кинув ствол під стіл, а потім разом з усіма вийшов надвір. дівчину винесли на руках, по її волоссю текла кров, але вона дихала, і це було найголовніше.

залишившись віч-на-віч з чоловіком, я повільно відпустив його прибравши вилку.
я: тобі ж сука не потрібні проблеми, я не віддам тобі своєї кампанії...
ит: тобі доведеться це зробити, у мене в руках козирі)

в цей момент до зали увійшов один із охоронців чоловіка з підстреленою ебі.
я: виродок, відпусти її!
іт: документи!
– крикнув чоловік.

я: для якої мети вони тобі потрібні? тільки гроші?
іт: ні, не тільки. давай домовимося, ти мені документи, а я тобі частину грошей, тобі на все життя вистачить, ми розійдемося)

ебі: пий, не слухай його, я підписала всі документи минулої компанії, він залишив мене ні з чим!
?: заткнися!
хлопець ударив жінку в живіт, від чого та закашлялася.

я: пусти її!
іт: даю тобі час на роздум 5 хвилин, інакше я пристрелю їх обох!
за собою я почув голос т/і.
я: сука, треба було виколоти тобі око!
- пирхнув я.

він усміхнувся. моя увага раптом привернула сторонній рух за рогом, подивившись туди, я побачив купер, а за його спиною остина.
той усміхнувся мені. в його руках було заточення, а в руці остина був мобільний, на екрані якого написав номер поліції.
>>>>>>>>>>>>
це ще не кінець, херня якась...
зайчика, швидше за підписуйся, включай повідомлення і став реакції щоб, не пропустити нові серії ❤️