>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 79>>

<глибока ніч>

<pov т/і>

прокинувшись посередині ночі, я зрозуміла, що сон зняли рукою.
добре потерши очі, я піднялася з ліжка. увімкнувши невеликий нічник у спальні я озирнулася.
шикарний інтер'єр, полиця обставлена фотографіями та якимись статуетками.

взявши одну з них в руку, я раптом кудись провалилася, це почуття було наче знання...

* швидко начепивши на свої тіла речі, ми вийшли зі спальні прихопивши з собою годинник для відстеження, мотузку та статуетку, що стояла на одній із полиць серванту. *

відсмикнувши руку, я ненароком упустила важку міні-статую. гучний гуркіт пройшовся по кімнаті, штучка розбилася на кілька великих частин.
я: о біса!
– тихо скрикнула я.

?: безрука, куди тебе несе вночі?
обернувшись, я зі страхом в очах подивилася на світловолосу жінку.
я: м.. ми знайомі?
– тихо запитала я.
я: я бачила вас у залі, але зовсім не пам'ятаю, хто ви...

жінка посміхнулася.
підійшовши ближче, незнайомка сіла навпочіпки.
?: еббі я, твоя колишня начальниця.
- промовила та, збираючи уламки статуетки до рук.

я: мене тепер пейтон лаятиме за неї, так?
еббі: не хвилюйся, не скажу йому, сам не помітить.
- Добро відповіла раптом та.
поклавши уламки в урну, жінка здула з підлоги крихту.

я: не помітить? я думала вона важлива для нього, коли стоїть на видному місці...
еббі: нічого ти не розумієш, найцінніші речі заховані глибоко – глибоко, там, де ніхто знайти не зможе. ти що так розтяпа, що так.
я: мабуть у нас раніше були не дуже добрі стосунки, так?
- Догадливо запитала я.

еббі: ага. не подобалася ти мені, та й зараз не подобаєшся, але мій племінник закоханий у тебе, а значить перешкоджати цьому я не буду.
я: ви не знаєте, як ми познайомилися?
вона похитала головою.

еббі: спати лягай, мурмаєр сказав, що розповідати тобі нічого не буде, а значить хоче подарувати нові спогади.
вийшовши з кімнати, та зачинила за собою двері. примостившись на ліжку біля подушки, я подивилася у вікно.

Чому це все зі мною?
- Подумки сказала я.
не ставши ламати голову мерзенними думками, я лягла знову спати.

<Ранок>

у ніс вдарив приємний запах чогось свіжого. з усмішкою розплющивши очі, я побачила перед обличчям букет польових квітів.
піднявши руку на гілки, я з ніжністю провела по них рукою.

я: так мило...
– тихо прошепотіла я.
пей: все для тебе, сніданок у ліжко тобі раніше подобався)
шатен зайшов з великим підносом до моєї кімнати.

я: сніданок у ліжко? мені?
- Здивувалася я.
пей: тобі, і тільки тобі. дивно, раніше ти була впевненіша, але нічого, так мені подобається навіть більше.
поставивши тацю переді мною, хлопець сів поруч.

я: ти справді любиш мене?
- Запитала раптом я.
він незрозуміло глянув на мене.
пей: що?
я: просто скажи, так чи ні...
пей:..
>>>>>>>>
чи так це все?
зайчика, швидше за підписуйся, включай повідомлення і став реакції, щоб не пропустити нові серії ❤️