>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 29>>

Нік: та че ти, розслабся, раніше ж не ламалася.
- ігноруючи мене казав він.
стискаючи мене в стіну своїм тілом, хлопець перейшов на ремінь моїх штанів.

Я: виродок, хоч би раз щось дорожнє зробив!
- Перехоплюючи його руки обурювалася я.
Нік: забагато хочеш.
розстебнувши мій ремінь блондин перейшов на ширинку і гудзик.

Його рука буквально нахабно ковзнула в мої штани, а потім і в труси.
Я: остін, ти така сука! я ненавиджу тебе! знала б я, якою ти падлою опинишся, ніколи б не стала зустрічатися з тобою!
- лаялася я.

Альбіна: у вас там все добре?
ручка дверей смикнулася.
Нік: заткнися!
– тихо буркнув остін, затикаючи мій рот рукою.

Нік: все добре, чекай мене в спальні)
– крикнув він.
розлютившись не на жарт я з силою вкусила хлопця за долоню. відсахнувшись від мене, блондин голосно підняв, тим самим звільнивши мене зі своєї хватки.

Я: виродок, щоб тебе розчавило чимось!
поправивши труси і застебнувши штани, я кинулася до виходу.
Нік: НАВІТЬ БЛИЗЬКО ДО МОЇЙ ДОМУ НЕ НАБЛИЖАЙСЯ, ШАВКА!
- заволав він.

Вибігши надвір я з легкістю зітхнула. здається пронесло, щоб мене сюди ще хоч раз...
діставши з кишені телефон, я стала набирати номер таксі. замовивши його до будинку мурмаєра я вирішила відійти від будинку остину якнайдалі, чи мало чого він надумає собі...

<7 хвилин по тому>

Сівши в синю машину ми вирушили до місця призначення, а якщо ще конкретніше до будинку мого начальника. радості моєї не було межі, адже як тільки ми від'їхали, я відчула себе в повній безпеці.

Я: Тримайте.
- Сказала я, потягуючи чоловікові купюру.
?: Угу.
прийнявши її, водій знову зосередився на дорозі. За вікном була темрява, лише світло фар машин і ліхтарів щось мало-мало висвітлювало.

Вранці треба було працювати, так хотілося спати, а мої думки про життя так і не покидали мене.
що ти робиш т/і?
- подумки запитувала я.
у мене було найкраще життя, хоч і не вірне, але я знала, що потрібне колишньому... хоч і не як кохана жінка.

З появою пейтон все змінилося, куди я опустилася? пішла з дому, посварилася з мамою, так ще й переспала з ним... цілих двічі...
з важкими думками я дісталася до будинку мурмаєра. покинувши машину і підійшовши до дверей, я невпевнено торкнулася ручки.

Мені було соромно перед пієм, я кинула його одного, сама втекла до колишнього... що він тепер думає про мене?
Прибравши руку з ручки, я сіла на холодні сходинки. склавши сумку на свої коліна і поклавши на неї голову, я подивилася кудись у далечінь.

Чому все так складно?
- Знову міркувала я.
Настрій був опущений, я почувала себе огидно... так минуло хвилин 30, поки я не почула скрип вхідних дверей.

З хати вийшов мурмаєр, у його руці красувалася пляшка коньяку, у зубах сигарету, а в очах щось каламутне, незрозуміле.
пей: і що ти тут сидиш? холодно.
- п'яно запитав він.

Я: та так.
- Сонно, тихо і невпевнено відповіла я.
Сівши біля мене на сходинки, шатен вийнявши сигу з рота випустив із носа синюватий дим, а потім запив запах тютюну алкоголем.

Пей: як твій остін?
- брудно спитав пей.
Я: ніяк...
відвернувшись від хлопця я заплющила очі.
пей: так ніяк, що шия вся у засосах?

Я:що?
піднявши голову я подивилася на пейтона.
Я: яких засосах?
- Здивовано запитала я.
посміхаючись, мурмаєр тицьнув пальцями в один з них.

Я: о ні...
діставши поспішно із сумки дзеркало я почала оглядати свою шию.
Я: це не так, ти не правильно зрозумів це!
- Прибравши сумку сказала я.

Пей: так мені яка різниця? між нами нічого немає, тільки таке питання, навіщо ти уникала нього, якщо знову їздила до нього для особистих задоволень?
Я:..
>>>>>>>>>
як ви думаєте, для чого Пей запив?
Сорі аж тепер приїхала зі села і маю стабільний інтернет щоб викладати фф