>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 115>>

поліцейський знову зробив ковток міцної кави, а потім відповів.
бейдж: отруєння...
я: отруєння? але чим?
- дивуючись, спитав я.

бейдж: спиртне, усередині був батрахотоксин... порушення нервів раптом серця, утруднення дихання, він зараз на межі нашого світу.
я: зачекайте, тоді чому я нормально почуваюся? я ж теж пив цей чортовий коньяк!
- розлютився я.

бейдж: коньяк?
- здивувався той.
я: ну так, я сам купував пляшку, можу показати чек, він лежить у мене в портмоне, та й наливав я нам обом.

бейдж: але в його крові було зафіксовано зовсім інший напій, ром...
я: який ром? у нього алергія на нього, він по життю п'є тільки коньяк, і то в малих дозах! це того дня ми набралися...

бейдж: значить у домі хтось був ще...
- Виставив теорію раптом хлопець.
я: слухай, я, звичайно, правда з усього в шоці, але чи можу я з'їздити туди? з тобою.

бейдж: для якої мети?
я: треба знайти хоч якісь зачіпки! чим взагалі займаються ваші поліцейські?
бейдж: наші хлопці займаються справою, а ось вас я, на жаль, нікуди відпустити не можу.

я; у сенсі не можеш? ти ж розумієш, що я не винен, я тобі жодного разу не збрехав, що за хрень?
- Вилаявся я.
бейдж: до з'ясування обставин!
я; яких до біса обставин?! я не винен, я був у домі, але я не цькував батька моєї колишньої дружини!

бейдж: ви сказали, що було п'яне, звідки така впевненість?
я: гей, ти вже зовсім охренел?! я тобі кажу приводу у мене не було, та й мотиву теж, що за маячня?!

бейдж: влаштуйся, випий води, хочеш, дам каву. у клітку я тебе не посаджу, немає вагомих аргументів, але й відпустити не можу!
я: добре, якщо ти такий правильний у нас, давай мені зеленого чаю, хоч якийсь від вас сміття толк!
- пирхнув я.

бейдж: акуратніше зі словами, інакше посаджу в мавпник.
закочувавши очі я пересів на диван. склавши ногу на ногу, я стомлено заплющив очі.
і за що мені це все?
- промайнуло в мене в голові.

бейдж: слухай, можливо я погарячкував, але це моя перша справа, я не можу його завалити!
- Простягнувши кухоль з чаєм сказав хлопець.
я: мені те від цього що буде? я не винен, він як батько мені, це ж безглуздо намагатися вбити близьку собі людину.

бейдж: я вже ні в чому не впевнений...
Я дійсно.
зробивши ковток чаю, я стиснув кухоль у руках. тепло окропу розійшлися вздовж до ліктів, приємно...
бейдж: якщо не хочеш тут стирчати без діла, поїхали до моргу.

я: це ще навіщо?
по тілу пробігли мурашки.
бейдж: я маю оглянути труп його дочки, боїшся чи що?
- посміхаючись, спитав він.

я; я знаєш, неприємно! я з дитинства боюся цвинтарів та трупів.
бейдж: я теж, от і поїхали.
швидко допивши гарячий чай, ми вирушили надвір. сівши в чорну машину поліцейського, я і бейдж без зайвих розмов поїхали до моргу, де лежала марго.

<у морзі>

Сергій: так, звичайно.
провівши нас до холодної зали з капсулами, ми поспішили до номера 3668.
дійшовши до кінця величезного коридору, чоловік відкривши люк вийняв капсулу з трупом назовні.

бейдж; о Боже...
зробивши глибокий вдих, хлопець взявся за біле простирадло.
акуратно піднявши її, ми побачили труп гарної дівчини.

бейдж: вона?
я так.
заглянувши трохи глибше, ми побачили зашиті руки, жах.

бейдж: ну і жах...
він поспішив було покласти простирадло на місце, проте я зупинив його.
я: стійте!
бейдж: що?

стягнувши простирадло трохи далі, я раптом помітив, що між грудей дівчини зникло татуювання.
я: це не марго.
бейдж: у сенсі не вона? ти тільки це визнав!
я: у неї татуювання була між грудями, моє ім'я, вона набивала її на честь нашого весілля!
- Вигукнув я.

бейдж: може звела?
я: ти ідіот? залишилося б пляма, ну чи щось подібне до шраму, а тут порожньо!

Сергій:...
>>>>>>>>>>>>
зайчика, швидше за підписуйся, якщо все буде гаразд до трішки пізніше опоблікую вам ще дві частини перекладу😉