>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 125>>

взявши в руку пляшку газування і відкривши її, я зробила кілька жадібних ковтків.
Марго: ти чого тут сидиш?
- спускаючись зі сходів, питала дівчина.
я: заважати вам не хотіла)

нік: чим?
– здивувався хлопець.
я: ой, як діти...
- Закочуючи очі сказала я.
усміхнувшись марго села поряд.

я: млинець, коли ж хлопці приїдуть?
- Втомлено простогнала я.
нік: та скоро! чого ти так хвилюєшся?
я: цей сон мене бісить, я переживаю!
марго: сни бувають правдиві, у мене таке часто буває, знаєш, дежавю.

я: це жахливо, у мене таке часто, але...
нік: дівчинки, що ж ви все так перебільшуєте?
– насупився хлопець.
марго: ти нічого не розумієш, у таких людей, як я, наприклад, добре розвинені екстрасенсорні здібності, я можу відчувати і бачити щось те, чого не бачать інші.

від подиву я відкрила рота.
я серйозно?
марго: так, ще я можу уві сні відвідувати астральний світ. вчені кажуть, що в нижчому світі блукають усілякі демони, сутності... це таке марення, ну, принаймні, я нікого не бачила.

нік: ахренеть...
- Закривши рота рукою вигукнув хлопець.
я: ти зараз серйозно? правда?!
марго: так, ми можемо пограти в гру, візьмемо скриньку, складатимете туди речі, а я говорити вам що це)

я: це звучить класно, давай!
вставши з дивана, хлопець вирушив на кухню. Взявши з полиці всевидну картонну коробочку, він повернувся.
нік: так, відвертайся...

посміхнувшись, дівчина відвернулася від нас. закривши вуха руками, марго затихла.
я: хм...
знявши з вуха чорну сережку і тихо поклавши її в коробочку, я сказала.

я: повертайся.
обернувшись марго, тут же припала руками до коробки.
нік: руки засовувати не можна!
- покарав остін.

Марго: я знаю, дайте мені хвилину.
заплющивши очі, брюнетка почала обмацувати коробку. вона мовчала, її руки бігали по кришці, стінкам...
нік: ну?

ми посміхнулися один до одного.
марго: це...
>>>>>>>>>
невже екстрасенс?