Дівчина раптом обурилася.
т/і: ти зараз серйозно?!
я: йди до мене, радість моя, йди сюди, сонце.
піднявши шалену на руки, я впевнено виніс її з горища зовсім не звертаючи уваги на т/і.
марго: куди ти несеш мене? мене посадять? я ж нічого не зробила! я просто хотіла, щоб ти моїм був!
притискаючись губами до мого плеча, Марґо розплакалася.
я: не плач сонце, я і так твій, тільки зараз я дуже невдоволений тобою, ти засмутила мене.
занісши дівчину в одну з кімнат, я посадив її на ліжко. увімкнувши в кімнаті нічник, я подивився на заплакану марго. серце знову стислося, знову це почуття жалю.
марго: ти ж не кинеш мене заради цієї дівчини? я клянуся тобі, я не ображаю її, тільки не кидай мене, мені ж погано буде без тебе...
вставши на карачки ніби кішка, ненормальна почала гладитися про мене, ніби виманюючи погладжування.
я: ти вип'єш пігулку? тобі це дуже потрібно, марго, ти розумієш це?
вона слухняно кивнула.
я: відмінно, нікуди не йди, я зараз принесу ліки.
Марго: а ти поцілуєш мене?
- раптом запитала вона.
я: поцілую.
марго: як і цю т/і, так? ти постійно цілуватимеш мене?
я: постійно, будь тут.
вийшовши з кімнати, я швидким кроком побіг униз. діставши з холодильника пігулки та снодійне, я наливши в кухоль теплу воду висипав порошок у посудину.
т/і: мурмаєр, що це все означає?
- крикнула дівчина.
я:..
>>>>>>>>>>>
ВИ ЧИТАЄТЕ
>🔞< нахабний директор >🔞<
FanficОтож ця історія, ну не знаю як сказати може сам прочитаєш і дізнаєшся? Це переклад на українську мову, тому мова може бути десь не десь проскакувати.
