>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 124>>

відчинивши вікно в спальні і залізши на ліжко, я заплющила очі. свіже повітря повільно оселилося в моїх грудях, стало спокійніше, тихіше.
Марго: можна?
- постукавши у двері запитала дівчина.

я: можна.
увійшовши до кімнати дівчина підійшла до мого ліжка. присівши поряд, Марґо посміхнулася.
Марго: я розумію твої почуття, ти хвилюєшся за пейтона, так?
я: дуже, начебто ось все добре було, але втрата пам'яті, той напад у ресторані, тепер цей тарас... я хочу спокійного, сімейного життя...

брюнетка надула губи.
Марго: може поробимо щось? відвернемось, це найкраще рішення від переживань.
– запропонувала вона.
я: може ти і права, але зараз мене мучить таке питання. тобі подобається нік?)

її щоки відразу запалали рум'янцем, опустивши очі в підлогу, красуня закусила губи.
я: таак.
посміхаючись, я присіла.
я: все-таки подобається, так?)
марго: хіба трохи...
- Зізналася вона.

я: знаєш, ти класне дівчисько, не уявляю навіть тих моментів з минулого.
- Усміхнулася я.
марго: жахливо вийшло... відчуваю себе монстром, адже я не розуміла, що робила, але все ж...

я: проїхали, це вже не так важливо. ти головне ніку скажи, що вагітна, таїти від нього не треба, чи мало потім буде гірше.
Марго: я нездорова людина т/і, хіба я можу приваблювати такого хлопця?
я: а ти сумніваєшся?
- Здивувалася я.

я: знаєш, він так дивиться на тебе. щось мені підказує, що він кінчений бабник, але такі погляди...
марго: думаєш?
я: ну звичайно!
нік: дівчата...

у кімнату зазирнув остін.
марго: що?
нік: Чого ви мене одного залишили? ссикотно трохи стало)
ми засміялися.

марго: заходь, боягуз ти наш.
примостившись біля нас, хлопець впевнено закинув свої ноги на ліжко.
я: ти охренів?!
- обурилася я.
нік: я завжди так робив, раніше тебе це влаштовувало.

я: раніше це було раніше, а зараз мене це не влаштовує, скинь ноги!
нік: не-а.
Марго: слухай господиню, дебіл!
брюнетка стукнула хлопця по нозі.
нік: та що ви всі такі хорти? а якщо я опір вчиню?

я: ну вас, піду в туалет схожу!
вставши з ліжка я вийшла зі спальні. благополучно сходивши в туалет і вмивши своє обличчя прохолодною водою, я поїхала назад до спальні.

зупинившись перед дверима, я раптом відчула якесь тепло.
взявшись за ручку дверей, я трохи прочинила її. у цей момент я стала свідком розмови ніка і марго.

<розмова>

марго: не треба...
– тихо сказала дівчина.
нік: чому?
марго: ти мене не знаєш, невже тобі не цікаво дізнатися про мене щось нове?

нік: ти дивовижна, я впевнений, що в тобі багато таємниць, але зараз я дуже хочу тебе поцілувати.
- посміхаючись, сказав остін.
Марго: мені не потрібні стосунки на пару днів чи одну ніч. я вагітна, у мене буде дитина, хіба тобі це треба?

нік: мабуть треба, раз я відчуваю до тебе потяг.
Марго: не потрібний мені твій потяг, ми не знаємо один одного, а розсувати ноги на пару годин я не збираюся.

нік: а ти характерна. ти мені подобаєшся навіть більше, ніж т/в. вогник такий...
накрутивши локон дівчини на палець, Остін, посміхаючись, глянув на неї.
Марго: припиняй зі мною загравати, мені незручно.

нік: т/і соромишся? вона добра, лаятись не буде.
засміявшись, дівчина вигнула брову.
Марго: це нічого не означає!

прикривши за собою двері, я повільно потяглася до зали. здається у хлопців види один на одного, навіщо їм заважати?
ліжко можна і потім поміняти, правда?
>>>>>>>>
скоро кінець?)