>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 122>>

я: звідки я маю знати?! я хлопець, я не помічав нічого такого, та й взагалі, звідки ти знаєш вагітна вона чи ні?
– здивувався я.
т/і: йди ти!

вискочивши з-за столу, т/ф побігла за марго.
купер: ахренеть...
я точно...

<pov т/і>

я: не плач...
притримуючи волосся брюнетки, я гладила її по плечу.
тримаючись руками за стовбур унітазу, марго плакала і сплювала ту гидоту, що була в її горлянці.

марго: я не хочу цієї дитини, я хочу аборт...
– шепотіла вона.
я: Що ж ти таке кажеш? дитина - це ж щастя...
марго: так, але не від цього ублюдка!

я: я розумію твої почуття, тобі боляче і прикро, але це не кінець світу, треба жити... це твоя дитина, ти зараз так говориш, а коли дитина народитися, ти відчуєш те саме тепло.
простягнувши їй паперовий рушник, я посміхнулася.

я: я б дуже хотіла малюка, але, на жаль, не можу мати дітей, а в тебе є можливість.
марго: я не витягну його одна...
я: але в тебе є ми. невже пейтон відмовить тобі у допомозі?

вставши з підлоги, брюнетка викинула рушник у смітник.
марго: я й так зіпсувала йому все, хіба я зі своїм причепом маю пію?
витерши сльози дівчини, я знову посміхнулася.

я; ти колишня дружина пейтона, а отже, все одно щось значиш для нього. зараз він допомагає куперу та його сестричці. ти в безпеці, ми не дамо тебе образити.
пей: дівчатка, все добре?
- постукавши у двері, спитав пейтон.

я: заходь.
увійшовши до ванної кімнати, хлопець підійшов до нас.
пей: може тебе до лікарні відвезти?
– запропонував він марго.
заперечливо похитавши головою, дівчина опустила очі в підлогу.

Марго: втягнула вас у все це, так ще й вагітна від цього цапа, вибачте...
пий: слухай...
він поклав свої руки на плечі дівчинки.
пей: це все в минулому, припини вбиватися через це. ми все вирішимо, твоє життя налагодиться, не хвилюйся.

Марго: дякую пей, мені потрібно пити таблетки, я піду.
прибравши руки хлопця, дівчина вийшла із ванної.
я: сподіваюся все дійсно буде добре.
- З образою сказала я.

пей: котик.
взявши мене за руки, хлопець притягнув мене до себе.
пей: я у всьому розберуся, ми одружимося і все буде чудово)
поцілувавши мене в губи, мурмаєр додав.

пей: я люблю тебе, але зараз мені потрібно поїхати.
я: можна з тобою?
пей: це небезпечно. зараз під'їде нік, він наглядить за вами, а ми з купером поїдемо спершу лікарнями, а потім вирішимо питання з охороною.

я: тільки обережніше. цей бейдж мені не подобається, я боюсь його.
пей: він же поїхав. цей тип теж мені не подобається, але на жаль нам доведеться трохи попрацювати разом. нічого, впораємося з його характером)

посміхнувшись один одному, ми ще раз поцілувалися. залишивши ванну кімнату слідом за марго, ми з пієм розійшлися.

<годину опісля>

нік: нехай розслабтеся ви, чого як не свої?
- поїдаючи попкорн, спитав остін.
я: мені здається ти безвідповідальний, довкола стільки небезпеки, а ти попкорн жереш.
– грубо сказала я.

нік: ні, ну а що ти пропонуєш мені робити? ходити по дому з ножем і кричати * маніяк виходь *?
марго захихотіла.
я: Господи, невже ти мій колишній?
він знизав плечима.

нік: без невже. ми збиралися одружитися, так, я сволота, але що тепер вдієш?
Марго: а ти правда допомагав пейтону того вечора, коли їх убити намагалися?
- Натхненно запитала брюнетка.

звернувши увагу на красуню, Остін посміхнувся.
нік: ще б пак. там звичайно купер шлефував, але я теж потужний, ментів викликав)
вона знову хихикнула. здається, цей хлопець подобається їй.

милашки.
– подумала я.
закинувши ноги на диван, я стиснувшись калачиком прикрила очі.
марго: т/і, може ми заважаємо тобі? ти нормально почуваєшся?
- Розхвилювалася раптом дівчина.

я: все добре, тільки голова трохи болить.
нік: давай я зроблю тобі чай?

у цей момент розбився телефонний дзвінок.
я: хто там?
витягнувши мобільний із кишені, остін подивився на номер.
нік: не знаю, невідомий.

взявши слухавку, хлопець упевнено спитав.
нік: так?
у слухавці пролунав чоловічий сміх, а потім якесь клацання і ми виразно почули дитячий крик.

<постріл>
>>>>>>>>>>>
ох...
зайчика, швидше за підписуйся, включай повідомлення та став реакції, щоб не пропустити нові серії ❤️