>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 55>>

на мої крики вниз спустився наляканий нік. здається саме в цей момент мій ор розбудив хлопця.
нік: що трапилося?!
- Сказав остін вбігаючи до кухні.
я: там хтось є!
- кинувши биту на підлогу, закричала я.

нік: де?
хлопець був здивований моєму переляку, за вікном нікого не було.
нік: може здалося? я неважливо почуваюся, здається я вирубався від алкоголю. Жах, потрібно менше пити, так і сохнути можна.
- говорив він чухаючи свою потилицю.

я: я тобі говорю, там стояла якась дівчина!
- трясучи блондина за руку тицяла у вікно я.
нік: та нікого там немає!
я є! ти просто не хочеш вірити мені, там справді хтось був!
- Не вгавав я.

нік: і що? може просто перехожий, ворота то відчинені, їсти може хоче.
я: будь ласка, подивися хто там... я боюсь, мені страшно!
протерши свої очі, блондин позіхнув.
нік: добре, добре, тільки не бійся, все для тебе.

пройшовши до передпокою, хлопець узяв із вішалки куртку. застебнувши свої джинси, Остін вийшов з дому. спостерігаючи за кожним кроком ніку, я раз у раз бігала від вікна до вікна.

<10 хвилин по тому>

нік: немає там нікого, не розумію причини твого страху. ворота я зачинив, можеш не боятися.
- говорив Остін, знімаючи куртку.
я: вибач, просто сьогодні вечір такий, напевно і справді здалося.
прийнявши мене за талію, блондин посміхнувся.

нік: все добре, буває. і як тебе залишити в новому домі? ти ж так само боятимешся...
- говорив він смикаючи мою маківку.
я: ось не знаю, тепер точно з тобою залишусь. сходиш зі мною до туалету?
- Запитала я опустивши свій погляд у підлогу.

нік: ходімо, ходімо.
взявши мене за руку, він повів мене до туалету.

<7 хвилин по тому>

зробивши всі свої справи, я підійшла до раковини. вмившись крижаною водою і осушивши обличчя паперовим рушником, я подивилася на себе в дзеркало.
можливо нік і заспокоїв мене, але я знала, що пей мав рацію... мені справді потрібна охорона, ця дівчина... як вона пересувається? що з нею сталося?

вийшовши до хлопця, я обійняла його.
я: обіцяй, що обійматимеш мене всю ніч...
- Попросила я.
нік: обіцяю, йдемо в ліжко.
не випускаючи мене з теплих обіймів, ми пройшли до спальні. впавши на велике ліжко, хлопець накрив мене ковдрою.

притулившись один до одного, як брат і сестра, ми заснули.

<Ранок>

мене розбудив телефонний дзвінок. він тихо долинав із кухні, але це не завадило мені почути його.
ника поряд не було, мабуть він поїхав на роботу, я ж лишилася сама.

швидко спустившись вниз, я взяла мобільний. дзвонив невідомий номер.
я: хто це?
- Здивувалася я.
взявши трубку, я хрипко сказала.

я: ало.
у відповідь почулося шипіння, а потім дзвінок перервався.
Невиразно подивившись на екран телефону, я вирішила передзвонити.

оператор: даної норми немає.
я: та що ж таке?
- Розлютилася я.
такі приколи мене не бавили, хто це взагалі був?

кинувши майже розряджений телефон назад на стіл, я підійшла до холодильника. діставши холодний, яблучний сік, я стала жадібно пити.
вгамувавши свою спрагу, я скромно визирнула у вікно.
нікого не було.

це заспокоїло мене. подивившись на планшет із камерами відеоспостереження, я посміхнулася.
біля воріт стояли дві чорні машини, а біля самих дверей воріт стояло двоє накачаних хлопців.
я: ось це розумію, тепер точно не страшно.

поставивши сік на місце, я поїхала в душ. зробивши всі необхідні мені процедури, я переодягнувшись у легкий домашній костюм вирішила вийти надвір.
погода була чудова, сонце світило високо, на небі ні хмаринки, але все зіпсувалося буквально через секунду моєї посмішки, що виросла...

я: що за хрень?
- Запитала я.
мої ноги торкнулися чогось мокрого. опустивши голову вниз, я побачила...
>>>>>>>>
зайчики, що ж там було?