>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 112>>

пей: ой...
винувато почухавши потилицю, шатен махнув рукою.
пей: бери весь букет і вали вже!
я пустила смішок.

я: Ти пам'ятаєш місце зустрічі?
купер: так-так, звичайно.
схопивши букет із квітами, хлопець стиснувши його вирушив до виходу.

пей: місію номер 1 виконано, тепер місія номер 2)
підхопивши мене на руки, мурмаєр потягнув мене до дивана.
валившись на м'які подушки перед телевізором, ми вирішили влаштувати вечір перегляду фільмів.

<pov купера>

за 20 хвилин я був уже на місці. на лавці сиділа стейсі, вона була одягнена в темно-синю сукню, зачіску, макіяж... все при справах.
припудрюючи свій рівний носик, дівчина чекала на мене.

давай норієга, все буде нормально!
- подумки підбадьорював себе я.
я привіт...
підійшовши до стейсі, я невпевнено простяг їй квіти.

піднявши на мене свої нафарбовані очі, подруга посміхнулася.
стейсі: привіт)
прийнявши троянди, дівчина відразу понюхала їх.
стейсі: які гарні, напевно, дуже дорогі... я чомусь відразу зрозуміла, що т/і про тебе говорить.

я так?
– здивувався я.
Стейсі: як ти? як сестричка?
- люб'язно спитала вона.
я: все добре, незабаром операція.

стейсі: сподіваюся все пройде нормально)
я сподіваюся.
посміхаючись, дівчина раптом запитала.
Стейсі: куди поведеш мене?
напружившись, я сунув руку в кишеню, де лежала повна грошей банківська картка.

це все неправильно...
- мучила мене совість.
Стейсі: Гей, все добре? ти в трансі чи що?
я: слухай, давай на чистоту?

повернувшись до подруги т/ф, я відразу зізнався.
я: я не багатий хлопець, як ти думаєш, у мене немає грошей, я взагалі бомж, костюм мені дав пейтон, гроші дав пейтон і квіти купила т/і! я нічого свого з цього не маю.

опустивши очі в підлогу, я закусив губи. ну ось, зараз вона теж мене пошле, як і попередні дівчата.
посидівши з хвилину в тиші, вона раптом усміхнувшись, поправила локон.

Стейсі: мені подобається ця риса характеру.
я що?
підсівши ближче, дівчина стиснула в руках свою дорогу сумочку.

стейсі: я чудово знаю, що це все не твоє, у цьому костюмі пейтон був на наш перший робочий день, я відразу зрозуміла, що він допомагав тобі, але вирішила не говорити, думала не зізнаєшся)

я серйозно?
вона кивнула.
я: і що тепер робити? мені додому йти чи як?
вигнувши брову, вона раптом схопила мене за руку.

стейсі: гуляти і їсти морозиво, дурень!
стягнувши мене з лави, нова знайома потягла мене на прогулянку через весь гай.
>>>>>>>>>
це буде прекрасна пара💞