>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 73>>

хвилини йшли надто довго. на вулиці ставало все темніше і темніше, і ось, через хвилин 40 ми нарешті доїхали.
машини встали один за одним, покинувши тачки, ми встали біля старенького будиночка, в якому зовсім було темно.

нік: йдемо?
– спитав він.
Стейсі: так, швидше!
я: дівчата зайдуть в останню чергу, ви повинні бути в безпеці, а значить першими йдемо ми.

підійшовши до дверей будинку, я смикнув за ручку дверей.
я: замкнено...
Стейсі: піди ти! це не проблема, йолоп!
штовхнувши мене вбік, дівчина з усієї сили вдарила ногою у двері. та тут же злетіла з петель.

нік: потужна...
- ахнув остін.
увійшовши всередину, ми відразу ж увімкнули ліхтарики на мобільних.
у передпокої було чисто, ніяких слідів т/і, а ось у залі...

сівши на картки, я побачив уривок чорної тканини. піднявши її до носа, я вдихнув запах речі.
я: це духи т/і, вона була тут!
- крикнув раптом я.
Стейсі: Т/І!
– закричала дівчина.

ми одразу ж розійшлися по кімнатах. мені дісталася найдальша кімната, де морок затьмарив мої очі. це була кімната, що складалася з одного ліжка та більшої шафи. ліжко було розкидане, на підлозі лежали уривки речей дівчини.

взявши в руку простирадло, я відразу звернув увагу на блиск для губ, який викотився з неї.
блиск т/і...
– подумав я.
розгорнувши простирадло, я побачив кров.

з вулиці почувся приглушений крик сета, молодого хлопця, який очолював гурт "орли".
сет: СЮДИ!
кинувши блиск у кишеню, я кинувся бігти на крики хлопця.

весь натовп ринув у ліс.
я: що трапилося?
- важко дихаючи після бігу, спитав я.
сет: дивіться, це речі вашої дівчини?
він кинув мені в ноги сумочку т/і, черевики та кулон.

нік: це мій подарунок, це речі т/і!
– підтвердив хлопець.
я: ну що, шукаєш?
еббі: так, давайте сюди псів!
– крикнула жінка.

Цієї ж хвилини до нас підбігли двоє поліцейських із псами на поводках.
?: нюхайте малюки, давайте.
собаки відразу почали вивчати речі дівчини.
пару хвилин вони старанно нюхали всі знахідки, а потім один із них рвонув уперед, вдалину лісу до дороги.

ми побігли слідом.
бігли ми буквально хвилин 6, поки собака не сповз у кювет, де серед трави виднілися сліди пазурів, мабуть т/і драла руками землю, щоб вибратися.
я: чорт, вона була тут! де тепер її шукати?

?: сліди закінчуються на дорозі, можливо її хтось підібрав...
стейсі: мурмаєр, не ногою, все буде добре!
сет: вже скрізь висять листівки з дівчиною, вона знайдеться!

нік: правильно, все буде добре, давайте не будемо сумувати, ми знайдемо т/і.
- заспокоював остін.
його слова тільки дратували, глянувши на хлопця, я посміхнувшись схопив його за куртку.

я: це все ти погань, через тебе вона зникла, якби не ти...
еббі: гарний!
жінка стала між нами, тим самим розігнавши в різні боки.
стейсі: що ви собі дозволяєте? зараз на кону стоїть життя нашої т/і, а ви...

я: закрий рота взагалі, ти сама то хороша, давно про подругу думати почала, а?!
Стейсі: що? та яка б я не була, я люблю т/і, так, я не права була, але т/і моя найкраща подруга!
еббі: заткніться! ідіоти, треба продовжувати пошуки, треба поспішати!

я: а ти це з чого виявляєш таку доброту до неї, га? ти ж ненавидиш т/і...
- Перейшов на тітку я.
ебі:..
>>>>>>>>>>>
втомився наш пейтон...