>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 63>>

Пей: так, а ти любиш серйозних хлопчиків?
- подивившись один на мене, мурмаєр розпітушився.
я: якраз ні, люблю таких дебілів як ти)
посміхнувшись один одному, я сміливо поцілувала шатена в соковиті, ще солодкуваті від морозива губи.

його рука лягла на мою щоку. ніжно погладжуючи її, мурмаєр поволі почав поглиблювати поцілунок. закінчивши мою талію в півкільце, кароокий ледве переводячи подих трепетно, не відриваючись від губ вимовив.

пей: мила т/і, чи не хочете ви зі мною пройти до спальні?
на секунду відбившись від хлопця, я посміхнувшись обхопила зубами нижню губу мурмаєра.
я: ну якщо ви просите містера Пейтона, то я готова надати вам послугу.

підхопивши мене на руки пей не перестаючи цілувати мої губи квапливо потягнув мене до спальні. піднявшись сходами на другий поверх, ми опинилися в розкішній спальні, де провели весь решту дня в пристрасних обіймах і жарких поцілунках.

<ніч>

речі були розкидані по підлозі, світло скрізь було згасло. притискаючись до грудей шатена я тихо сопіла дивлячись на деякі, малозрозумілі сни. спали ми вже давно, години півтори. сил на щось не було, цей день вичавив із нас усі соки.

у будинку була ідеальна тиша, страх остаточно залишив мене, але лише до певного часу.
почувши скрип дверей, я прокинулася.
підвівшись на лікті, я подивилася на двері.
та повільно відкрилася, показуючи за собою непроглядну темряву.

я: пий...
- Пошепки сказала я, штовхнувши шатена в груди.
пей: м?
- сонно відповів той.
я: мені здається тут хтось є...
пей: т/і, сонце, ну хто сюди може зайти? будинок зачинений, ворота тим більше, якби тут справді хтось був, сигналізація вже спрацювала б.

двері тихо стукнули об стінку. в непроглядній темряві я побачила жіночу тінь, яка дивилася прямо на мене.
я: пей, пейтон!
- Закричала я.
пей: ну що? що трапилося?
- люто схопившись з ліжка, мурмаєр увімкнув світло.

нікого немає...
пей: т/і, у тебе параноя?! тут нікого!
я: але я присягаюся! я бачила марго! пий, мені страшно!
- Закричала я.
пей: т/і, досить мене лякати, ти думаєш я сміливий?!

світло раптом почало блимати. тепер страшно було всім.
я: що за херня?
- Закричала я.
пей: я не знаю! т/і, годі кричати!
миготіння почастішало, а потім світло і зовсім погасло.

пий: заспокойся, не панікуй, я поряд, все добре.
схопивши мене за руку, шатен притиснув мене до себе.
підійшовши до тумбочки, мурмаєр натиснув на червону кнопку.
я: що це таке?
пей: датчик відстеження.

над дверима виріс планшет, на якому інфрачервоним променем було показано весь будинок.
пей: так.
дивлячись на камери, ми побачили жіночу фігуру.
я: це марго?
пей:..
>>>>>>>