>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 119>>

пей: є деякі зв'язки.
купер: дівчатка, йдіть напевно відпочивайте, ми розберемося з речами та охороною.
пей: так, купер правий. марго, сходи в душ, т/і дасть тобі змінний одяг.

піднявшись з дивана, ми з марго відразу вирушили у бік ванної кімнати.
я: я дам тобі халат, підійде?
марго: так, дякую.
залишивши дівчину біля дверей, я поїхала до себе.

Вибравши пристойний халат для брюнетки, я повернулася.
Марго: Ти злишся на мене?
- роздягаючись, спитала раптом дівчина.
я з приводу?

залізши в душову кабіну, колишня пея засмикнула ширму.
марго; тобі мабуть незручно дивитися на мене.. я ж колишня пейтона, до того ж на голову хвора.

я: я не злюсь, від частини я розумію твої почуття, але мене більше мучить питання, як ти з'явилася тут? ти ж померла...
марго; це просто схожа дівчина, я хотіла лягти на дно, щоб тарас не знайшов мене, от і знайшла я труп однієї дівки схожу на мене. пей і цей хлопець переловили мене в будинку батька, я збиралася для того, щоб звалити.

я: ти так грамотно кажеш, тобі не скажеш, що ти психічно хвора.
марго: я приймаю таблетки, розумію, що без них я наче звір у клітці.
я: у тебе складне життя, це жахливо.
Марго: є таке, але я вже звикла. чула ви з пейтоном скоро одружитеся.
- раптом сказала вона.

я: д..да, він зробив мені пропозицію.
- Невпевненість, боязко відповіла я.
Марго: щастя вам, та любові. сподіваюся він зробить тебе щасливою)
- з радістю в голосі сказала вона.

я: ти не ревнуватимеш мене?
марго: що? навіщо? пей був зі мною через жалість, він ніколи не любив мене, я не хочу щоб він страждав.
я: а він казав, що тривалий проміжок любив.

дівчина раптом замовкла.
я: щось не так?
Марго: ні-ні-ні, все чудово, просто воду не можу налаштувати, руки від страху тремтять.
я: може тобі допомогти?
марго: ні, дякую. ти могла б лишити мене?
я:..
>>>>>>>>>>>
котики, вибачте за маленьку серію
....