>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 69>>

?: замовкни вже. ти така наївна, думав обригаюсь, поки ти сюсюкалася зі мною!
- грубо пирхнув хлопчик.
тарган: твій хлопчина програв хороші бабки в карти, йому було дано тиждень на повернення боргу, а вже минуло два місяці, а він так і не рухається.
- присівши навпочіпки сказав ненормальний.

я: а я тут до чого?! який взагалі хлопець?
хлопчик і хлопець переглянулись.
?: у тебе їх багато що?
я: два, то який із них?
тарган: остін. в курсі, де він зараз?

я: невже ця мерзота знову за старе?
- Злісно обурилася я.
?: Ти давай не обурюйся, де нік?!
я: нехай заткни ти свою пащу! у мене рука затекла, а де ваш нік я в душі не чаю!

тарган: ти свою хортість зменш, інакше ротом розраховуватись за свого сосульки будеш, ясно? сиди мовчки, ссати захочеш, цебро в кутку, захочеш - доповзеш. їсти не даємо, хоч здохни.
- грубо заявив хлопець.

я: ви че, зовсім охренелі? ось я виберусь звідси, вам такий пиздець буде, мамка рідна не допоможе, виродки!
- крикнула я.
?: завалися, телиця!
- крикнув хлопець.

я: сученя!
піднявшись навпочіпки, я грубо штовхнула малюка в живіт.
я: начхати, що ти дитина, ти маленька істота, яка я на хую крутила!
схопившись за живіт, хлопець зігнувся навпіл.

?: Шалаво, боляче!
- Знову крикнув хлопець.
тарган: ти че, рамси поплутала?!
я: тільки підійди до мене, гарненька тварюка, я встромлю тобі це скло в ногу!

схопивши уламок, що лежить біля мене, я націлила його на козла.
я: краще по-доброму випусти, інакше пирну, мені начхатиме, мене не посадять, це самооборона!
?: Залиш її, ти інвалідом мені не потрібен, пішли!
- Сказав малюк розігнувши спину.

кинувши на мене гидливі погляди, хлопці пішли, залишивши мене одну у повній темряві.
я: виродки, хрін я ось так сидітиму буду!
скориставшись уламком я стала пиляти ланцюг вільною рукою. скрегіт тиснув на віскі, але я не здавалася.

пилила ланцюг я буквально хвилин десять. уламки впивалися в мою руку і зап'ястя скутої руки, але я не впадала у відчай.
злий ланцюг кусав пензель, він не піддавався, але й просто тут сидіти я не хотіла.

мої очі остаточно звикли до темряви. намацуючи руками хоч щось, я нарешті знайшла іржавий цвях.
я відмінно!
тремтячими руками піднісши цвях до отвору, я стала нахабно ковзати їм у дірці.

довгі кілька хвилин і ланцюг із дзвінким стуком впав на підлогу.
>>>>>>>>
ви молодці!