>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 67>>

<кілька годин по тому>

прокинувшись у гарному настрої я подивилася у вікно. сонце світило високо, за вікном благодать і свіжість, а на годиннику тужливо прописані зелені цифри *14:06*
я: ось це я поспати, ого.
- Здивувалася я.

звісивши ноги з ліжка та прохолодивши свої ніжки, я вирушила у ванну.
в ящиках я натрапила на доглядові засоби мурмаєра, тому взявши пару однакових бомбочок, я набравши повну ванну теплої води роздяглася і залізла в неї.

яскраво-червоний колір від бомбочок піднімав настрій вище за планку, цей запах вишні зводив з розуму, хотілося пролежати тут вічність. невже мої страхи позаду? марго тепер немає, боятися нема чого.

гарненько помившись за півтори години, я вдягнувши халат шатена взялася за масочки. почистивши зуби новою зубною щіткою і зробивши пару тканинних масок упереміш із глиняними, я вийшовши з ванної вирушила на збори. хотілося трохи розважитись, тому вирішивши провести день на вулиці, я побігла за вибором нового образу.

одягнувши чорний топ і шкіряні штани, я просушивши волосся феном принеслася за локони. накрутивши волосся і зробивши собі легкий уклад, далі в хід у мене пішов макіяж.
косметики з собою було небагато, тож розфарбування вийшло відповідне.

взявши свою сумочку з гаманцем, мобільним та вологими серветками, я покинула цей будинок доповнивши образ нещодавно купленими черевиками.
озирнувшись на всі боки я вирішила пройтися до зупинки, де потім би сіла на маршрутку і поїхала в тц. саме так я й зробила.

прогулявшись до місця з'їзду маршруток я сівши на зручну лаву почала чекати. вже через 7 хвилин я їхала в газелі з нахабними як з фільмів людьми.
?: Та ти потвора, жопу свою підніми!
?: з якої це стати?!
- Кричала дівчина на жінку у відповідь.

?: Малолітки вже стояти не можуть, чи що?! я їду від подруги, втомилася, невже тобі складно підняти свою товсту дупу і постояти?!
- кричала нахабна.
?: я посіла це місце, мені начхати на ваших подруг!

бачили б ви моє обличчя. щоб я ще хоч раз поїхала в цьому лайні, ну ні...
я: жінка, якщо вам треба сісти, сідайте сюди.
- Поступилася я своє місце.

глянувши на мене, брюнетка пирхнула.
?: Боже мій, хоч у однієї совість прокинулася!
я: що вибачте?
- Здивувалася я.
?: що вибачте, що вибачте... ви молоді кобили стояти не можете, а я жінка у віці, мені потрібне місце!

я: перепрошую, але кожен із присутніх має право не поступатися вам місцем, тут усі рівні один одному, з якого часу вагітна дівчина повинна стояти заради вашої зручності?
- Сказала я, вказуючи на дівчину з животом.

?: вона молода!
- не вгавалася та.
я: і що? ви на щось хворі? ви вагітна? може у вас проблеми із ногами? як я бачу, ви виглядаєте в повному порядку, тому майте повагу до інших людей! як ви поводитеся?

сівши назад, я посміхнувшись повернулася до вікна. віддавати своє місце цьому хамлу я більше не хотіла. покричавши на мене ще з хвилини зо три, жінка нарешті заспокоїлася, але моєму настрою це вже було байдуже.

вийшовши через хвилин 15 з маршрутки, я вирушила до найближчого кафе. дуже хотілося їсти, та й вибір у меню на стіні мене цілком влаштовував.
зайшовши в будинок і сівши за перший столик, що трапився, я відкрила книжку з меню.

зупинивши свій вибір на шматочок пирога з малиною та експресо, я зробила замовлення.
>>>>>>