>🔞< нахабний директор >🔞<

<<part 127>>

пей: так, ми відправимо тебе з марго на відпочинок, самі залишимося тут. можемо за компанію твоїх батьків відправити.
я: а ви? ти не їдеш?
- Стривожилася я.
пей: малюк, нам потрібно вирішити проблему, а не уникати її. нас хочуть усунути, а отже йдеться про вбивство. я не хочу, щоб з тобою щось трапилося, тому...

я: але це неправильно! я хочу залишитися з тобою, я не хочу їхати!
– спалахнула я.
пей: гей, тихіше, тихіше...
обхопивши руками мою талію мурмаєр підтягнувся до мене.

пей: все буде добре, це ненадовго.
- заспокоював мене шатен.
я: чому ти все вирішуєш за мене? я сказала, що залишусь з тобою, значить залишусь!
- Крикнула я

пустивши смішок мурмаєр цмокнув мене в губи.
пей: ти в мене така відважна, я ціную це, але ні малюк, ти їдеш на море разом із марго.
сердито закотивши очі я відштовхнувши від себе хлопця лягла до стіни.

пий: не дмуйся моє сонечко, ти оком моргнути не встигнеш, я поряд буду.
поклавши свою руку на мою дупу пейтон завалився на мене.
я: ти ні в що мене не ставиш...
пей: не правда. я люблю тебе, все заради твоєї безпеки.

<деякий час>

натягнувши на себе ковдру я зіщулилася.
я: пий, дістань будь ласка плед...
– прошепотіла я.
пролежавши так хвилину, я зрозуміла, що на ліжку, крім мене, нікого немає.

я: пейтон?
підвівшись я озирнулася. нікого у кімнаті не було.
звісивши ноги з ліжка, я вибігла з кімнати. може у туалеті? у ванні? їсть?
пробігши порожні туалет та ванну кімнату я вирішила дістатися до кімнати марго. може вони розмовляють?

я: хлопці?
відчинивши двері почевальні дівчини я злякано здригнулася. побачивши цілуються пейтона і марго, я закривши рота рукою зачинила двері назад.
пей: стій! це не те, про що ти думаєш!
мурмаєр полетів за мною.

сльози накрили мої очі пеленою, летячи сходами немов від пожежі я раптом мимоволі запнулася.
гучний крик пролунав по всьому будинку, відчувши різкий біль у ділянці голови, я різко прокинулася.

пей: ти чого?
підірвавшись з подушки я важко дихаючи подивилася на пейтона.
я: боже мій...
витерши піт з усього обличчя, я закашлялася.
пей: що? що трапилося? тобі кошмар наснився?
- хапаючи мене за руки питав наляканий хлопець.

серце стрибало так сильно, що не витримавши такого шоку, я з ненавистю в собі розплакалася.
пей: т/і, ти чого?
вдаривши шатена по грудях я злісно стиснула зуби.
я: як же я втомилася!
- Закричала я.

Марго: що сталося?
у кімнату увійшли нік і марго. увімкнувши світло хлопці сіли біля мене.
я: ці сни, як вони дістали мене!
пей: що тобі наснилося?
уткнувшись носом у груди я шепотом відповіла.

я: мені наснилося, що ти був з марго, це марення, але він був такий правдоподібний.
купер: хлопці, чого ви не спите?
нік: і тобі привіт, т/і знову жах прищепився.
купер: це ж лише сон. я морозиво приніс, будете?

підійшовши до мене, норієга діставши з пакета ріжок простяг його мені.
я: дякую куп...
купер: а що снилося?
нік: як марго з пейтоном були разом.
– повторив хлопець.

купер: неприємний сон, але це ж лише сон. пейтон з тобою, все добре)
пей: ось саме, тобі принести попити?
я кивнула.
марго: не плач, т/в. ти чудово пам'ятаєш нашу розмову, мені вже подобається інша.

пей: моя ж ти дівчинка.
кілька разів цмокнувши мене в губи шатен, швидко впавши з ліжка, вирушив мені за водою.
я: ти від керолін?
- Запитала я хлопця.

купер: так.
я: як вона? з нею все добре?
купер.
>>>>>>>>>>>
що то за сни?