Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 40(Кінець)

- В якому сенсі, директор Чон- поглянув дідусь на Гука.
- Гук, про що говорив Тимін?- взяла я його за руку.
- Дідусю, вибач- впав на коліна Гук, що мене і інших дуже шокувало.
- Гук вставай- взяла я його за руку.
- Чон Чонгук!!!- крикнув дідусь Чон- Поясни мені все!!!.
- Я знаю, що ти не навидиш лікарні...а...але не я. Я директор цієї лікарні!- сказав Гук а дідусь вдарив його по обличчю.
- Гук!!!- впала я біля нього на коліна та взяла за обличчя.
- Лялечко вставай!! Підлога холодна, це може нашкодити і тобі і малюку- поглянув на мене Гук
- Лиен, підіймися!!!- крикнув дід.
- Лиен вставай- підійшла Чон Гієн і взяла мене за руку.
- Нііі!!- відштовхнула я її руку і стала на коліна біля Гука- Ми з Гуком одна сім'я і я ніколи не залишу його- поглянула я на його а він лише злегка посміхнувся.
- Лиен!!!- крикнув Мінхо.
- Я не розумію, що погано в тому, що Гук має свою лікарню!- поглянула я на дідуся чона.- Гук розповів про те, що сталося з вашою дружиною і донькою але до чого тут лікарня?! Кожного дня в лікарні рятуються тисяч життів!!- стала я плакати.
- Діду, ця лікарня багато, що для мене значить- став говорити Чонгук- саме тут я дізнався, що у нас з Лиен буде дитина..
- І тут її врятували-не дала йому договорити я зі сльозами- коли Хенсу хотіла мене вбити!
- Тату!- підійшла Гієн до діда- Я також не знала, що Гук має свою лікарню але це ж краще ніж бари і казино.
- Пффф- вдарив дід тростью по підлозі і пішов а за ним і Чон Бекхьон з Гієн.
- Лялечко ти як!?- швидко став підіймати мене Гук- не плач!!
- Фухх- встала я і витерла сльози а Гук здивувався- А я красива актриса- посміхнулася я а Гук засміявся і обійняв мене.
- Ти моя актриса- поцілував він мене в носик.
- Оойй, вийдіть і цілуйтеся скільки вам завгодно- сказав Мінхо а ми засміялися.
Ми з Гуком відразу сіли в машину та поїхали додому.
- Так ти знала?- перебив тишу Гук.
- Ти про лікарню?- поглянула я на його- якщо про її то так! Як ти думаєш, моя подруга- мій особистий лікар та наречена твого друга, звичайно я знаю!!
- А чому не сказала?
- А ти чому мені не розповів?
- Окей, проїхали- взяв він мою руку і поцілував.
- А якже дідусь?
- Він зараз трохи позлиться але потім йому захочеться побути з правнуком і внуками, тому пробачить- посміхнувся він.

Пройшло 4 місяці.
- Лялечко вставай- поцілував мене Гук в плече а я потягнулася- і ти прокидайся!- поцілував він мій уже великий живіт.
- Доброго ранку-поцілувала я Гука в губи а той відразу відповів.
- Вставай сонце, нам час їхати - встав Гук з ліжка- а то нас чекають.
- Ммг- махнула я головою і стала збиратися.
За ці місяці все налагодилося і багато чого змінилося. Дідусь пробачив Гука і навіть став допомагати для лікарні, Тато і Юн Сік стали жити разом, Чон Гієн звичайно не пустила мене на навчання і постійно наглядає за мною, Бомгю і СіЄн навчаються в Японії, Субін поїхав у США де продовжив справу свого батька.
А зараз ми їдемо на день народження дідуся Чона який буде на особистій дачі сім'ї Чон.
Тому я зробивши всі водні процедури одяглася та ми з Гуком поїхали.