Краще повірити у казки, чим у твоє кохання.

Глава 27

Як раптом в двері постукали.
- Чонгук, вечеря для Лиен готова- то була місіс Кван.
- Дякую місіс Кван- Чонгук відкрив двері та забрав їжу.
- Гук я іду додому, якщо щось потрібно то телефонуйте- посміхнулася вона.
- Добре- сказав Чон.
- Дякую, місіс Кван, допобачення- помахала я їй рукою.
- Бувай- сказала вона та пішла.
Гук підійшов та поставив їжу на тумбочку.
- Ось тримай-взяв він суп та прохолодивши його підріс до мого рота.
- Я і сама можу їсти.
- А ще ти можеш сама багато говорити. Тому краще замовчи, відкрий рот і просто їж- сказав серьозно він а я відкрила рот і в мою голову прийшли різні думки.

"Боже, що зі мною робиться? Невже мені стає подоба... Ні. Ні. Ні. Цього не може бути. Так Лиен, заспокойся. Блін але він такий красивий та здається і добрий а зараз він виглядає просто шикарно. Він лише в одних спортивних штанях седить біля мене на ліжку, в одній руці тримає тарілку з їжею а в іншій ложку, яку спочатку піднгсить до себе та легенько дмухає на гарячу їжу а потім обережно годує мене. Його темне, шовковисте волосся яке прядками падає йому на обличчя закриваючи такі загадкові та красиві очі".
- Лиен! Про що так задумалася?- з трансу мене вивів Чон.
- Та.. та так ні про що.
- А чому ти так почервоніла- з хитрістю посміхнувся він а я взялася за щічкі які палали.
- Нічого я не почервоніла, я вже наїлася і просто хочу спати.
- Добре, лягай а я зараз занесу тарілку та прийду- допоміг він мені вкритися та вийшов а я стала поглинати в сон.
Раптом я відчула у себе на талії сильні, чоловічі руки.
- Солодких снів, лялечко- ніжна сказав Гук та поцілував мене в щічку а я лише посміхнулася та продовжила спати.
Прокинулася я лише в обід повернувши голову я побачила що Гука не має тому різко сіла від чого в мене закрутилася голова.
- Ааааай- схопилася я за голову.
- Що таке? Що сталася!- підбіг до мене Гук який остікішо вийшов з ванної кімнати.- тобі ж лікар казав не робити різких рухів.
- Ммм нічого все добре. А де місіс Кван?- запитала я.
- Ааа сьогодні неділя і у неї вихідний, хоча вчора вона приготувала їжу я зараз її лише підігрію- хотів встати Чон.
- Ні не потрібно. Я не хочу їсти.
- Тоді навіщо тобі місіс Кван?- здивувався Чонгук.
- Ну просто... Ну.. я хочу прийняти душ та помити голову- на одному видоху сказала я.
- Тоді навіщо тобі місіс Кван!! Я і сам можу допомогти- схватив він мене на руки та поніс до ванної кімнати.- ось так- посадив він мене на стілець та підклавши під шию рушник нагнув голову.
- Що ти робиш?- що дивувалася я.
- Тиж казала, що хочеш помити голову ось я і допомагаю- включив він воду- не гаряча?
- Ні- посміхнулася я.
Він ніжно наносив шампунь на волосся та змивав його. Після того Гук насухо витер моє волосся та набравши води посадив мене у ванну поперек щоб нога була до верху. Мені було соромно так перед Чоном але сама я цього ніяк не змоглаб зробити. Я попросила Гука і він приніс мені нижню білизну та одяг а потім і назад заніс на ліжко.
- Дякую- посміхнулася я.
- та нічо...- не встиг сказати нічого Гук як кімната відкрилася і до мене на ліжко заскочив радісний Метеор а за ним і зайшов Мінсу.
- Привіт мій солодкий- обійняла я пса- Що ти? Скучав за мною. Мій хороший- гладила я його- Мінсу привіт.
- Привів, як ти?- підійшов він до мене.
- Все просто чудово- посміхнулася я- а як Метеор тут то ще краще.
- Лиен я спішу на робою якщо що телефонуй- суворо сказав він.
- Все добре. Пока- помахала я а Мінсу вийшов.